Сімнадцять років ми мали таке майже родинне коло спілкування...

Ігор Хома
igorkhoma@ukr.net
13.01.2010 22:52

Хочу висловити свою щиру стурбованість долею"Кримської світлиці". Є її прихильником і читачем з часів заснування, особисто знаю головного редактора Віктора Качулу - справжнього патріота і людину, яка жертвує практично усім заради свого дітища - газети "Кримська світлиця". Це видання є вогником в брудному морі комерціаліазованих медіа, несе своїм читачам справжню духовність, заклик спинитись спинитись у нашому теперішньому світі тотальної корупції, погоні за матеріальною вигодою і всепроникачого цинізму - спинитись і замислитись - хто ми є? де наше коріння? що ми залишимо в спадок нашим дітям? Чи світ гламуру, лакованих авто і рахунків в інвалюті змусить нас забути про всі інші цінності цього світу. . .

Я свідомо не хочу акцентувати увагу на захисті саме української частини нашого духовного спадку, який ми мали би зберегти і передати нащадкам. Але якщо в європейсько-північноамериканському світі тотальною загрозою для духовної самоідетифікації є глобалізація "голівудсього" зразка, то на пострадянському просторі російськомовність типу безперервно штампованих і клонованих російськомовних серіалів і продукована на їх "кліше" субкультура є першою загрозою для духовного здоров'я східноєвропейського соціуму. Тому кожен паросток ідентичності, національно - культурної самодостатності, просто автентичності - є безцінним. Чому ми звертаємо увагу, які популярні в останніх часах фолькльорні фестивалі на зразок "Співочого поля" чи балканські фести? Є велетенський прошарок населення, культурні запити якого не задовільняють штамповані зразки "масс- культу", і які хочуть почути жиивий голос, живе слове, живу думку і музику. Яку, наприклад, ще років тридцять назад грали на гуцульських весіллях. І хочуть мати трибуну, де вони могли б висловити ці свої уподобання, свої критичні думки щодо теперішнього засилля гламуру і хеппі - енду в тиражованій через засоби медіа псевдокультурній болванці. . . І висловити свої думки про наболіле, і поспілкуватись з однодумцями, та й з опонентами!

Сімнадцять років ми мали таке майже родинне коло спілкування, свою трибуну, свою порадницю, свою сповідницю в на шпальтах "Кримської світлиці". Гинули, міняли напрями, ідеології, вождів, авторитетів (вони ж спонсори) десятки колись улюблених і шанованих видань. "Кримська світлиця" лишалась незмінною. Незмінною, доки її духовним батьком був Віктор Качула. Тепер на догоду змінній кон'юнктурі його замінять іншим. З газети зроблять черговий зразок кольорового гламуру, прихованої та відкритої реклами. І видаватимуть в Києві - звідти, безперечно, проблеми кримських українців (та й просто людей, небайдужих до проблематики, не пов'язаної напряму з ситим благополуччям) будуть видні краще. В потрібному ракурсі. Кому потрібному - ну ми всі розуміємо, "пришли иные времена. . . ", нова влада обійме повноваження як не за тиждень, то після другого туру напевно. . .

Але куди подітись нам, громадянам України, які щиро вважають її своєю ненькою? Які встають не по обставинах, а за покликом душі коли виконується гімн "Ще не вмерла. . ". . .
Яких чіпає за живе і українська пісня, і слово Шевченка. . .
І для яких "Кримська світлиця" була і трибуною, і форумом, і колом однодумців.
Чи збережеться вона після заміни Віктора Качули черговою "нужною" фігурою? Навряд. І це буде черговою нашою поразкою, черговою безсонною ніччю, черговим болем. Але єдине, що мене втішає - ми вже пережили десятиліття таких плювків в наші обличчя. Десятиліття зламаних і спаплюжених доль чесних людей. Десятиліття послідовних номеклатурних тріумфів, які їх "творцям" здавались незворотніми. А потім ми вибухнули Майданом!

http://svitlytsia.crimea.ua/guestbook.php