четвер, 29 липня 2010 р.

Державне мито та витрати на судовий процес - за рахунок позивача...

27 липня 2010 р. завершилася ще одна судова епопея, яку затіяв проти звільненого головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качули його колишній київський начальник, директор Газетно-журнального видавництва Міністерства культури і туризму України В. Сатаренко.

Господарським судом Автономної Республіки Крим, через який п. Сатаренко збирався стягнути з В. Качули понад 28 тис. грн. надуманого боргу, було відмовлено у позові, бо, як зазначено у рішенні суду, «…наявні в матеріалах справи документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства…».

Нагадаємо, що цим позовом до Господарського суду, як і поданою ще раніше заявою до органів прокуратури з вимогою порушити проти В. Качули кримінальну справу, п. Сатаренко намагався чинити тиск і на колишнього редактора «Кримської світлиці», і на місцевий суд Київського району м. Сімферополя, де розглядалася справа про відновлення В. Качули на роботі. Та попри це, 27 травня 2010 р. прокуратура Залізничного району м. Сімферополя після декількох перевірок відмовилася порушувати проти В. Качули кримінальну справу - «у зв’язку з відсутністю в його діях ознак складу злочину». 9 липня 2010 р. рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Віктора Качулу було поновлено на роботі. І ось 27 липня 2010 р. виграно ще один суд, Господарський, який відмів підтасовані боргові претензії київського чиновника до свого колишнього підлеглого.

Тож тепер лише від нового керівництва Міністерства культури і туризму України та ДП «Газетно-журнальне видавництво Мінкультури» залежить, коли буде виконане рішення суду про поновлення Віктора Качули на посаді головного редактора «Кримської світлиці», а сама газета отримає шанс відновити регулярні щотижневі випуски у звичному для постійних читачів «кримському» форматі. Чекає на вирішення своєї долі також єдина кримська україномовна дитяча газета-вкладка у «Кримську світлицю» - «Джерельце», яка за В. Качули впродовж багатьох років друкувалася регулярно, але тепер, незважаючи навіть на те, що у кримському бюджеті на підтримку «Джерельця» цього року виділені 20 тис. грн., не виходить вже цілих сім місяців – рівно стільки, скільки безробітний редактор Віктор Качула судиться за своє повернення на роботу…

пʼятниця, 9 липня 2010 р.

СУД ДІЯВ У НАПРЯМКУ ДО СПРАВЕДЛИВОСТІ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. СІМФЕРОПОЛЯ ПРИЙНЯВ РІШЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ ВІКТОРА КАЧУЛИ НА ПОСАДІ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА «КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ»!

8 липня у Київському районному суді м. Сімферополя відбулося судове слухання за позовом звільненого наприкінці 2009 р. з посади головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качули. Нагадаємо, що 28 грудня 2009 р. В. Качула отримав факсом з Києва догану (до речі, першу за його 25-річну журналістську кар’єру) - за нібито систематичне невиконання наказів і розпоряджень керівництва Міністерства культури і туризму України та ДП «Газетно-журнальне видавництво Мінкультури України». А 29 грудня з таким самим формулюванням і також факсом було передано наказ про звільнення В. Качули, який до цього очолював газету більше 9 років.
Представники відповідача – Газетно-журнального видавництва, та третьої сторони – Міністерства культури і туризму України на слухання не з’явилися, але суд визнав можливим проводити розгляд справи без їхньої присутності на підставі наданих документів. В. Качула також попросив долучити до матеріалів справи постанову прокуратури Залізничного району м. Сімферополя, яка після тривалої перевірки відмовила директору Газетно-журнального видавництва В. Сатаренку у порушенні проти В. Качули кримінальної справи у зв’язку з відсутністю у його діях ознак складу злочину. Як заявив на суді В. Качула, цим зверненням до прокуратури, брудними й необґрунтованими звинуваченнями відповідач намагався додатково мотивувати його звільнення, передбачаючи свій програш у суді.
9 липня Київським районним судом м. Сімферополя було прийнято рішення про задоволення позовних вимог Віктора Качули у повному обсязі: скасування дисциплінарного стягнення – догани, скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді головного редактора «Кримської світлиці» та виплату компенсації за півроку вимушеного прогулу. Відповідач – Газетно-журнальне видавництво Мінкультури та саме Міністерство культури і туризму України мають право у 10-денний термін оскаржити це рішення в Апеляційному суді. Отже, чи скористаються вони цим правом, чи отримає «Кримська світлиця» шанс відродити свій попередній формат і зміст, чого вже півроку добиваються разом з В. Качулою її постійні давні читачі – покаже час…

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 09.03.2010 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8396

вівторок, 6 липня 2010 р.

Я, як патріот України, дуже стурбований становищем, у яке потрапив Народний Рух України

Голові Народного Руху України
Борису Тарасюку

Пане Тарасюк!

Пише Вам пенсіонер з м. Сімферополя. Я, як патріот України, дуже стурбований становищем, у яке потрапив Народний Рух України, який колись з покійним В’ячеславом Чорноволом зробив Україну самостійною державою.

Справа в тім, що Ю. Тимошенко, готуючись до президентських виборів, добивалась, щоб Верховна Рада України наклала заборону на критику уряду в пресі. Але коли її не підтримали, вона вирішила ввести цензуру на ЗМІ, які від неї залежали.

В Криму виходила україномовна газета «Кримська світлиця», головним редактором якої був Качула Віктор Володимирович. Це була незалежна газета, її читачі поміщали свої критичні статті на президента, уряд, тобто, не знали ніякої цензури. Але треба відмітити, що цю газету хотіли зробити кишеньковою ще з 2002 року, коли перестали її фінансувати з Києва. І в цей час тодішній голова ВР Криму Борис Дейч запропонував В. Качулі перейти на кримський бюджет, тобто, під їхнє управління.

Але Качула відмовився бути кишеньковим. Газета, яка виходила на 24 шпальтах, скоротилася до 8 шпальт. Багато працівників пішли з редакції, але ті, що залишилися, робили все, щоб газета виходила. Качула виконував обов’язки головного редактора, кореспондента, комп’ютерного верстальника. Дуже тривалий час «Світлиця» виходила з чорною полосою на першій сторінці, тобто, подавала такий сигнал SOS. Газету підтримували пенсіонери, дрібні підприємці, вносили, хто скільки міг. І газета виходила вчасно, без єдиного зриву.

Дуже великі надії були на помаранчевих. Але коли після виборів приїхала до Криму прем’єр Тимошенко і редактор звернувся до неї по допомогу, вона відповіла «я не бачу проблем для українців в Криму». Потім Єхануров на цьому посту заявив «переходите на хозрасчет».

А українці в Криму – як прибульці з іншої планети. Заговори по-українськи, тут же тебе обізвуть націоналістом, бандерою, фашистом. Тому наша порадниця і захисниця «Кримська світлиця» була нам як промінь світла в темному царстві! І тільки завдяки наполегливості Качули три роки тому вдалося, нарешті, заручитися підтримкою держави і зареєструвати газету з Міністерством культури. Після чого «Світлиця» стала нормально функціонувати, набирати колектив, випускати додатки.

Але коли Ю. Тимошенко перейшла на тотальну підготовку до президентських виборів, це було під кінець літа 2008 року, коли вона відкрито пішла на політичний «шлюб» з Януковичем, в газеті з’явилися критичні статті про це. Я відібрав дві статті і висилаю Вам разом з цим листом. Зрозуміло, що команді Тимошенко це не сподобалось, і 2009 рік почався для газети з великих труднощів. В міністерстві культури був змінений куратор, який займався видавництвом. Він постійно давив на газету. А перед самим стартом президентських виборів вирішили нанести остаточний удар: 28 грудня 2009 р. прийшла з Києва догана Качулі, а 29 грудня – наказ на його звільнення. А оскільки звільнення було грубе і без підстав, то йому пропонували написати заяву за власним бажанням. Качула відмовився, подав до суду про відновлення на роботі, його трудова книжка до цих пір в Києві, а на його самого почали тиснути судами і прокуратурою.

В даний час головним редактором «Кримської світлиці» є Ваш рухівець пан Пілунський, який одночасно є депутатом Верховної Ради Криму. І от коли я після виборів подзвонив йому і сказав, що хочу написати статтю про післявиборчу ситуацію в Україні, як робив це не раз раніше ще за попереднього редактора, пан Пілунський заявив, що, мовляв, пиши, але чи пропустить цензура у Києві... Ю. Тимошенко, до речі, на той час ще була прем’єром.

Отакий прийшов у нашу «Кримську світлицю» редактор, але не про те зараз мова. Більшу частину нашої розмови, аж поки я не кинув слухавку, він присвятив тому, що спочатку почав вихваляти себе, що він єдиний в парламенті Криму розмовляє українською мовою і т. п. Потім почав клясти і поливати брудом свого неправедно звільненого попередника – Віктора Качулу, який нібито займався в редакції всякими махінаціями, був оформлений на трьох посадах і скрізь отримував величезні зарплати, розвів корупцію і сімейність, що за ним тюрма плаче – просто гидко тепер все те згадувати, тому й кинув тоді слухавку.

І от нещодавно я довідався, що відбулась серйозна перевірка у В. Качули (навіть дві, бо була на чиюсь вимогу ще й додаткова), і прокуратура, яка його, давно звільненого і тепер безробітного, цілий місяць «трусила», відмовила у відкритті проти Качули кримінальної справи, бо не знайшла в його діях, коли він усе робив для того, щоб виходила і «Кримська світлиця», і дитячий додаток «Джерельце», і студентське «Будьмо!», ніякого складу злочину.

Коли я поцікавився, чиїх це рук була справа з прокуратурою, з чиєї «подачі» так наполегливо перевіряли колишнього редактора, то довідався, що до цього приклав руку депутат В’ячеслав Коваль, Ваш заступник по партії. Він разом з київським начальником Качули по видавництву Сатаренком написав у Генпрокуратуру листа, щоб зробити з колишнього багатолітнього редактора нашої газети злочинця!

Так от, пане Тарасюк, якщо Ви порядна людина і патріот України, Ви повинні зберегти честь Народного Руху України, щоб він залишився в історії України, як її творець. Для цього Вам потрібно зібрати Ваших партійців, зачитати цього мого листа, ті кляузи, що їх написали в прокуратуру Сатаренко і Ваш заступник Коваль, а потім підтримував Пілунський, і в кінці зачитати рішення прокуратури, що Качула ні в чому не винуватий. І прийняти рішення про Ваших рухівців Пілунського і Коваля. Якщо Ви цього не зробите, то доля РУХУ буде така ж, як і СДПУ (о) і Соцпартії після ганебних дій їх лідерів Медведчука і Мороза. Причому, я вимагаю, щоб зробили Ви це публічно, тому й звертаюся до Вас з відкритим листом, щоб знала про це вся Україна, яка завжди чула про «Кримську світлицю» тільки хороше, і якій перед виборами, що будуть осінню, треба знову якось об’єднуватися, але ж не довкола брехні і бруду, що, на жаль, проникли і у Ваші ряди.

«Кримській світлиці», яка виходила за редактора В. Качули, люди довіряли і вона могла об’єднати кращі українські патріотичні сили, але чи підуть тепер ці люди за тими рухівцями, що такими своїми діями сплюндрували їхню газету і кинули тінь на редактора, який стільки для цієї газети зробив, – це тепер залежить тільки від Вас.

Поки що з повагою,
Іван Лук’янович Лавтар, пенсіонер.

м. Сімферополь.

ВІДНОВИТИ НАШЕ ПРАВО!

КУЛЬТУРКА З ОСОБЛИВИМ ЦИНІЗМОМ

Копію цього листа до газети «Нація і держава», де у березні ц. р. була опублікована брехлива наклепницька стаття проти колишнього редактора «Кримської світлиці» В. Качули, сімферополець І. Л. Лавтар два місяці тому надіслав до редакції «Кримської світлиці» і до Міністерства культури і туризму України.
«Нація і держава», як і «Світлиця» Пілунського, не відгукнулися, а от з Міністерства культури на домашню адресу І. Л. Лавтаря нещодавно надійшла відповідь, яку він попросив розмістити в Інтернеті поруч з цим його зверненням – для порівняння й оцінки рівня, так би мовити, діалогу…



#3 за 09.03.2010
Л. Пілунський: «ПИШІТЬ, ЯКЩО ПРОПУСТИТЬ ЦЕНЗУРА В КИЄВІ...».

Шановна редакціє газети «Нація і держава», пише вам пенсіонер із Сімферополя, мені вже 76 років, але я не можу спокійно переносити, коли топчуть порядних людей і справжніх патріотів України. Я був вражений і обурений, коли прочитав у вашій газеті статтю «При світлі «Кримської світлиці».
Віктора Качулу я знаю багато років як порядну людину, талановитого журналіста і редактора. Переконаний, що в цій статті – брехня і бруд.
Не буду вдаватися в деталі, це хай вирішує суд, якщо він не буде куплений дільцями із міністерства. Я хотів би тільки підкреслити дві вопіющі брехні. Перша, це те, що Качула зробив у газеті «сімейний підряд». Але ж на роботу в редакції затверджували у Києві! Є такі слова із пісні: «не сватав ти мене вночі, не вилізли ж тобі очі».
А друга брехня – що зріс попит на цю газету. На підтримку «Кримської світлиці» і В. Качули на суд, який мав відбутися 29 березня, прийшло кілька десятків читачів «КС», які казали, що відмовилися від такої газети. З усіх кінців України від читачів приходять листи до Пілунського, але він їх рве і викидає у смітник. Всі вони пишуть, що далі ніхто не буде передплачувати «КС» у цій редакції.
«Кримська світлиця» при Качулі була справжньою незалежною газетою, не знала ніякої цензури. У ній друкувалися критичні статті на всіх керівників держави. Але Ю. Тимошенко це не подобалось, вона не хотіла, щоб народ знав про її обман. Не випадково вона вносила у Верховну Раду законопроект, щоб заборонити пресі критикувати уряд. А коли ВР відхилила цей проект, тоді Тимошенко вирішила ввести цензуру на пресу, яка залежала від уряду.
Я остаточно переконався у цьому, коли подзвонив редактору Пілунському і спитав, чи можна написати статтю у «Кримську світлицю» про причини поразки демократичних сил на виборах. В той час Ю. Тимошенко ще була прем’єром. Відповідь була така: «Пишіть, якщо пропустить цензура в Києві...».
Порядний і патріотичний уряд повинен навпаки вітати і підтримувати незалежну пресу, щоб почути справжню правду. У мене до вас прохання – надрукуйте мого листа у вашій газеті, щоб не склалося враження, що ваша газета теж кишенькова...

З повагою,
ЛАВТАР Іван Лук’янович, пенсіонер.
м. Сімферополь.
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=8395