неділю, 31 січня 2010 р.

Кому «муляє» «Світлиця»?..



ЗВЕРНЕННЯ
Президенту України ВІКТОРУ ЮЩЕНКУ

Копії:
Голові Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України академіку Миколі ЖУЛИНСЬКОМУ
Голові комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, народному депутату України Володимиру ЯВОРІВСЬКОМУ
Міністру культури і туризму України Василю ВОВКУНУ


Високоповажний пане Президенте!
Під час своєї зустрічі з інтелігенцією АР Крим та Херсонської області наприкінці минулого року Ви справедливо піддали жорсткій критиці місцеве малопатріотичне кримське чиновництво за бездіяльність у процесах утвердження Української державності в автономії. Зокрема, мова йшла про відсутність українського обличчя у більшості кримських міст та селищ, у рекламі назв різноманітних установ та організацій. Ви також обурювалися ганебним станом україномовного інформаційно-культурного простору і поділяли занепокоєння української громади Криму щодо відсутності належного фінансування єдиної україномовної державницької газети «Кримська світлиця». Здавалося, що після такої серйозної розмови кримська влада та київські високопосадовці дослухаються до авторитетного голосу Глави держави.

На жаль, цього не трапилося. На приміщенні Кримського українського музично-драматичного театру, який розташований напроти Ради Міністрів АРК, замість одного гасла «Крымчане за Януковича!» вивісили ще три аналогічні агітки.

Напередодні Нового року та Різдва Христового, у день 17-ліття «Кримської світлиці», єдиного українського променя сонця у шовіністичному інформаційному морі, Міністерство культури і туризму України «привітало» українську громаду Криму та численних шанувальників часопису як в Україні, так і в зарубіжжі, наказом про звільнення редактора Віктора Качули та арештом всього новорічного накладу. Брутально і самочинно, без згоди співзасновників — трудового колективу «Об`єднаної редакції газети «Кримська світлиця» та Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, вже призначено нового редактора, а редакцію газети переводять до Києва.

Привертає увагу те, що безвідповідальні київські голови заборонили поширювати в Україні саме те число часопису, у якому подається Ваш розлогий виступ на регіональному зібранні інтелігенції у м. Сімферополі. До того ж, у цьому номері розміщене Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, звернення від імені Української Греко-Католицької Церкви отця Віктора Гуменюка, вітання голови Кримської республіканської організації «Політична партія «Наша Україна» Богдана Дубаса та аналітичний матеріал «Болючі проблеми утвердження української державності у Криму», який частково виголошувався на зустрічі з Вами.

Складається враження, що чиновники з Мінкультури вперше після Помаранчевої революції намагаються запровадити у країні політичну цензуру та руйнують вистражданий та виборений українською громадськістю за 18 років Незалежності України єдиний україномовний та державний друкований орган у Криму.
На моє тверде переконання, зазначені чиновницьке свавілля та дійства напередодні президентських виборів мають провокативний характер і спрямовані на компрометацію Вас як єдиного кандидата у Президенти України, який має чітку програму відродження і повернення історичної пам`яті, державотворення та розбудови європейської демократичної України. Ваше авторитетне втручання у це чиновницьке свавілля та протидія наступу на свободу слова — це теж певна сходинка до цієї великої мети.

Ми впевнені у нашій спільній перемозі!

Україні — українського Президента!

З повагою,
Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримської філії Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, доктор філософії, академік УЕАН, дійсний член НТШ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим.


ВІД РЕДАКЦІЇ.

Колектив «світличан» насамперед просить у своїх читачів вибачення за те, що вони й досі не отримали у цьому році 1-й номер «Кримської світлиці» (невже така ж доля чекає і на 2-й?), надрукований тираж якого з 1 січня лежить на складі. Випадок безпрецедентний! Ніби у тому номері вміщено заклик до війни, до державного перевороту... Просто один співзасновник, переступивши через двох інших — і, що найбрутальніше, через передплатників, — раптом вирішив поміняти незговірливого кримського редактора, який нібито заважає реформувати газету, на свого, київського, а редакцію «телепортувати» із Сімферополя до Києва. Тоді ніхто не заважатиме скорочувати колектив, поліпшувати дизайн, якість друку, нарощувати тираж?

Оце така реформа? А зміст? А дух, ідея, позиція? А довіра людей, яка роками плекалася стараннями кожного «світличанина»? А наші мрії збільшити періодичність виходу «Світлиці», відродити усі три її додатки — це тільки мрії колективу, чи, може, це й державі було б потрібно?

Та про яку, зрештою, реформу можна говорити, коли друкарні ще з минулого року заборговано за 4 місяці, орендодавцю — за 8. Невже «реформатори» сподіваються перекрити ці борги, переполовинивши колектив, — який, між іншим, теж є співзасновником «Кримської світлиці», і тільки суд може його «скоротити» зі складу співзасновників.

Оце «дореформувалися»... Редактор подає до суду (за що звільняють — бо за колектив заступився?). Трудовий колектив редакції офіційно закликає двох інших співзасновників — Міністерство культури і туризму України та Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка сідати за стіл переговорів. І все це — замість того, щоб спільно працювати і на тираж, і на дизайн, і на добру славу «Світлиці» й держави?

Редакція сердечно дякує усім щирим приятелям «Світлиці» — і простим читачам, і патріотичним партійним та громадським силам — як у Криму, так і в усій Україні, які виступили на захист своєї газети. Ми не можемо (та й не потрібно, напевне) оприлюднити усі ваші звернення і заклики до влади з вимогами покінчити з цим довкологазетним абсурдом (особливо небезпечним перед виборами), але знайте, що завдяки саме вашій підтримці «Світлиця» ще світить і залишається такою, до якої ви звикли і якій довіряєте, — КРИМСЬКОЮ! І свідчення тому — оці два «заборонені» номери газети, які з початку року вперто пробиваються до вас через київські чиновницькі «терни».

З повагою і вдячністю — «Світличани».

суботу, 30 січня 2010 р.

«КРИМСЬКІЙ СВІТЛИЦІ» – КРИМСЬКУ ЗЕМЛЮ, КРИМСЬКЕ ПОВІТРЯ, КРИМСЬКЕ СОНЦЕ, КРИМСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ!



З-поміж сотень російськомовних газет Криму єдина україномовна газета «Кримська світлиця» виходить ось уже 17 років. Стільки ж років, а, може, й значно більше її видання тут, в Криму, виборювало не одне покоління свідомих українців. І таки, нарешті, вибороло, коли настали вже часи нашої омріяної Незалежності.

«Кримська світлиця» для семисот тисяч кримських українців стала осередком національного відродження, стала тим рятівним колом, яке дає сподівання на порятунок рідної мови, культури, літератури, народного мистецтва від подальшої навальної русифікації.

Замість того, аби нарощувати випуск українських видань на зросійщеному півострові, видання єдиної (!) україномовної газети переносять до Києва. Це що – українська кримська преса в екзилі? Чи ж такі нині часи, аби своє, рідне, випускати поза межами місця проживання сотень тисяч людей, які є громадянами своєї країни, а не діаспорним населенням? Перенесення видання газети до Києва вкрай деморалізує кримських українців, позбавить їх тут, в Криму, присутності свого рідного українського духу, упевненості в собі, в свою незалежну країну Україну, пригнітить їх духовно, морально, розгубиться, розпорошиться той невеличкий колектив авторів-однодумців, який збирався довкола «Кримської світлиці» роками.

Що ж ми робимо, шановні?! Не подобається вам редактор, який виступає супроти руйнації колективу, назбираного по крихтах і за поглядами, і за громадянською державницькою позицією, не можете знайти спільної мови з ним, з головним редактором, не йдете на компроміси, знайдіть іншого або головного редактора газети, або директора, видавця газетно-журнального видавництва (ГЖВ), але до чого тут газета, колектив редакції?

А що, коли завтра Міністерству культури України не сподобається хтось із директорів кримських театрів? Він що, буде звільнений, а театр переведено до столиці? А що, коли, наприклад, і Міністерство промисловості звільнить завтра котрогось із директорів кримських заводів, скажімо «Фіоленту» чи Красноперекопського хімзаводу, то чи це означає, що цей завод з його виробництвом продукції буде перенесено до Києва? На моє глибоке переконання, такі необдумані дії керівництва ГЖВ, звісно ж, за потурання Міністерства культури України, не приносять і ніколи не принесуть користі нашій спільній справі – справі відродження української духовності в Криму. Видання газети однозначно мусить бути продовжено тут, в Криму, де живуть потенційні читачі й автори цього відомого вже на весь світ видання. Іншого не може бути і не дано. Недарма ж ми потом і кров’ю виборювали цю свою українську газету для Криму!

Тепер щодо редактора. Як і кожен з нас, Віктор Качула у своєму характері має і плюси, і мінуси. Більше ж, звичайно, плюсів. Він, безперечно, українець-патріот, якому болять проблеми українськості в Криму, і не тільки в Криму. Він – першокласний фахівець своєї справи, випускник факультету журналістики КДУ (нині Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка), професійний журналіст з уже чималим стажем роботи, заслужений журналіст України, добра, порядна, чесна і глибоко принципова людина. Знайти таких в Криму – дуже й дуже проблематично.

Якщо хтось з керівництва ГЖВ гадає, що у Криму, так само, як у Львові чи Києві, де українські фахівці-журналісти ходять косяками, як оселедці в морі під час осінньої путини, то він дуже і дуже помиляється. Кваліфіковані українські журналісти в Криму на вагу золота, жоден з кримських вузів їх, українських журналістів, не готує. Їх тут і за кількістю, і за якістю – мізер, а ті «акули журналістського пера», котрі могли б піднести єдину українську газету на високий рівень, давно працюють за значно вищі зарплати у київських виданнях. За ту платню, яку пропонує ГЖВ, вони для «Кримської світлиці» не подадуть навіть найкоротшої інформації, не те, що прийдуть на постійну роботу.

То ж, панове з ГЖВ, опам’ятайтесь, що ви робите? Хочете скоротити, читай – зруйнувати той острівець журналістики, який на пориванні душі, на ентузіазмі творить і готовий далі творити українську газету в Криму? Зупиніться, поки не пізно. Адже в Криму проблематично знайти не те, що кваліфікованого українського журналіста, а й кваліфікованого верстальника, роботу якого змушений виконувати сам наш головний редактор. Ми, в Криму, і ви, в Києві, живемо у різних вимірах. Не дай Бог вам опинитися в нашій кримській журналістській шкурі…

А тепер щодо підвищення ціни на газету у роздріб та про її передплату. Кому це та з яких пір видалося, що на єдиній в Криму україномовній газеті можна заробити? Та тут різних газет – хоч греблю гати. Усі вони, за винятком «Кримської світлиці», російськомовні. Навіть найрадикальніша з них, так звана «главная газета Крыма» «Крымская правда» коштує в кіосках до 1 гривні (0,75 грн.), а єдина україномовна – 1 грн. 90 коп. І що ж маємо? Половина продається, решта – йде в макулатуру. Та її, «Кримську світлицю», як казав колись Богдан Ступка, відвідавши нашу редакцію, треба роздавати безкоштовно, розсівати з гелікоптера над Кримом, аби хоч якось донести українське слово до читача. Про які прибутки мова, тут би хоч поки що безкоштовно, або ж за найменшу ціну поширити її у найвіддаленіші куточки півострова. А для чого удвічі підвищувати було передплатну ціну? Чи вже є досвід на отриманні прибутків від газети «Культура і життя»?

Тепер щодо ролі співзасновників. Чому це Мінкультури вирішило, що воно має одноосібне право на скорочення штату, на звільнення головного редактора, бухгалтера? А де ж трудовий колектив, а де ж Всеукраїнська «Просвіта? Один голос переважує два? Що ж це за такий волюнтаризм, що за свавілля? Чи хто запитав згоди трудового колективу, профспілки, хочемо ми іншого керівника, чи ні? Чи ГЖВ розраховувалося вчасно з усіма боргами – за поліграфію, за оренду – і тепер має моральне право на диктат своєї кадрової політики? Чи хоч раз було викликано головного редактора на виробничу нараду до ГЖВ, чи хоч раз хтось із керівництва ГЖВ за останні роки коли-небудь побував у нас в редакції, поцікавився виробничим процесом, нашим життям-буттям?

І ще одне з найважливіших питань. Звільніть з-під «арешту» перший цьогорічний номер «Кримської світлиці», аби він пішов до передплатників! Вони, передплатники, мають право за власні гроші на ту газету, яку вони свідомо передплатили і на яку чекають. Інший зміст іншої «Кримської світлиці» збудоражить їхні душі, і тоді виникне багато різних запитань, на які буде відповісти непросто.

І ще. Чому, звільнивши головного редактора, не поставили до відома колектив, відпустили його на півмісяця святкувати з пригніченими душами, не повідомили йому, колективу, про його подальшу долю, чому про це він, колектив, має дізнаватися з різних чуток, а не офіційних повідомлень? Хотілося б почути бодай слова вибачення за такі ганебні дії.
Вдаючи, що допомагаєте, хоч не заважайте нам, журналістам-відчайдухам, робити в Криму свою важливу просвітницько-культурну справу по відродженню українськості на нашій на своїй землі.

Гадаємо, що в керівництва ГЖВ та Мінкультури України все ж таки вистачить здорового глузду і вони не переведуть видання газети до Києва, не будуть силоміць відривати духовне дитя від свого материнського лона. Протестуємо проти таких дій, проти такого свавілля і такого ганебного ставлення до семисоттисячного кримського українства, якого хочуть позбавити свого національного видання, українства, справі духовного відродження якого ми, працівники «Кримської світлиці», присвятили сімнадцять років свого життя і наполегливої творчої праці. Газета повинна й надалі видаватися тільки в Криму, а не в київському екзилі.

Вимагаємо скасувати наказ про звільнення нашого головного редактора і не заважати нам продовжувати працювати на відбудову української державності. Так жадають і читачі, і працівники «Кримської світлиці». Такої думки усі прогресивні люди Криму та України. «Кримській світлиці» – кримську землю, кримське повітря, кримське сонце, кримський український дух!

Данило КОНОНЕНКО,
один із співзасновників газети «Кримська світлиця» 1992 року,
ветеран газети, редактор відділу літератури і мистецтва
та шеф-редактор дитячого додатку «Джерельце»,
заслужений журналіст України.

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8368

Не знаю, чим пояснити затемнення в наших мізках – невже сонячною активністю?



Ніколи не надавав значення всіляким прогнозам екстрасенсів, а тут мимоволі замислився над одним із них. Нещодавно прочитав у Павла Глоби одне цікаве спостереження: минулі президентські вибори в Україні супроводжувалися сонячним затемненням. Обрали Віктора Ющенка, який за п’ять років перебування на посту глави держави умудрився не тільки не виконати практично жодної зі своїх обіцянок перед велелюдним Майданом нашої надії – цим багатомільйонним віче України, а й, чого гріха таїти, втратити колосальний авторитет у народу, передусім моральний, який відповів йому на цьогорічних президентських перегонах категоричним "Ні!" замість любого для серця Віктора Андрійовича "Так!". О, згадаймо: це звучало як справжній гімн вибору вільного і нескореного кучмістами народу в 2004 році: "Ю-щен-ко – так!".

А тепер тільки 5 з невеличким гаком відсотків електоральної підтримки!.. І що неймовірно дивує (чи не застереження це?): і нинішні Президентські вибори прийшлися на час сонячного затемнення. На думку екстрасенса: нічого доброго українцям це не віщує.

Ну, принаймні, в двох принципових моментах, це безперечно так. Якою сонячною активністю викликаний зловісний намір глави держави, що йде в історію, публічно порівнюючи між собою двох кандидатів, які вийшли в другий раунд президентської боротьби, стверджувати, що не бачить між ними принципової різниці? І це при тому, що один із них – соратник, який стояв поруч із нинішнім Гарантом на легендарному Майдані незалежності часів доленосної Помаранчевої революції і кандидатуру якого він двічі висував на посаду глави Уряду. Ота сама улюбленка Майдану Юля, що за всіх обставин і на всіх-усюдах, тамуючи образи і навіть зраду, майже до останнього (коли не вдавалися до приниження її гідності як людини) демонструвала повагу до демократично обраного Президента України (і її стараннями теж) та запевняла у відданості його демократичним устремлінням.

А, отже, здавалося б, тепер, коли треба було б продемонструвати солідарність із народним Майданом (а якщо немає сил зробити цього – промовчати щодо свого вибору на другому турі: врешті, це справа кожного і не випадково – не потребує жодної реклами), проявом нової моральної зради став фактичний заклик голосувати проти обох кандидатів. Що то за така ментальність у нас, українці: все-таки радіємо не тоді, коли щастя панує у сусідській хаті, а коли вона згоріла? Заздрість чужому (а чи чужому, як на соратника?) політичному успіхові геть забрала здоровий глузд у того, хто мав би гідно передати свій пост народом обраному наступникові. Без такої ганьби, як сьогодні. Тому й вибуховують із серця слова, яких не спинити:

Їх всенародно обирали.
Він заздрив їй. Вона сіяла.
На кожне випущене жало –
Стожально вмить відповідала.
І забувавсь Майдан надій.
Вона йшла вверх. Він заздрив їй.
Так у борні спливли п’ять років.
Та не дались взнаки уроки:
Він заздрить їй. Вона сіяє:
Її майдан знов обирає.
Її майдан... Вона на нім.
Він заздрить їй: зоставсь ні з чим!
Так розгубить людську любов
Не приведи, як кажуть, Бог!

Народові залишається одне – бути послідовним у своєму виборі (упевнений – так і станеться!): вчинити 7 лютого, як і в першому турі президентських перегонів попри месіанські заклинання нинішнього очільника): віддати свій голос заприсягненому на ідеалах нашого Майдану кандидатові.

Їй-право, досить пустопорожньої балаканини! Вона неприпустима і просто ганебна, коли людина обіймає найвищу посаду у державі. Десять днів тому привселюдно на трансльованій у прямому ефірі прес-конференції з журналістами Гарант Конституції пообіцяв «спасти «Кримську світлицю», яку співзасновники з Міністерства культури та туризму України завели в боргову яму і залишили без головного редактора: "Я дам доручення, щоб спасти це видання. Я його спасу." Це слова Віктора Андрійовича. А яка ж їх ціна? Упродовж двох днів мало бути проведене службове розслідування факту звільнення головного редактора газети «Кримська світлиця», про що теж на весь голос сповістила керівник Секретаріату Президента України Віра Ульянченко. І ані руш! Як кажуть, прокукурікав, а там хоч і не розвиднюйся!

А це аж надто принциповий момент – доля єдиної в Криму україномовної газети «Кримська світлиця», яка виходить на півострові майже стільки, скільки Незалежності нашій рідній матері Україні. 17 років тому це видання сповістило на весь світ про те, що є Українське життя у зросійщеному Криму. "Кримська світлиця" гордо і безстрашно підняла величний синьо-жовтий прапор боротьби за утвердження омріяної не одним поколінням свідомих, національно зорієнтованих українців своєї Незалежності. Видання стало віщим дзвоном, на заклик якого відгукнулися чутливі, хоч і приспані навальною русифікацією, душі і серця українців. Воно єднало їх в ім’я національного відродження на півострові української духовності – рідної мови, культури, народних звичаїв та народного мистецтва. А головне – від номера до номера – кожним своїм рядком навчало повазі до України – держави, яка взяла на себе велику історичну відповідальність – забезпечити гідне людини життя кожного сущого в Криму мешканця: українця, росіянина, кримського татарина, караїма, єврея, білоруса, грека, азербайджанця та багатьох-багатьох інших представників багатонаціонального півострова. Кожен літератор (і я не виняток) вважав за велику честь опублікувати свої твори у "Кримській світлиці". Тут знайшлося місце моїм публіцистичним віршам із Майдану Незалежності 2004-2005 років, тут мені боліло за подальшу долю рідної країни, коли не знаходили порозуміння між собою політики-демократи, бо, їй-право, не за це ми всі стояли на Майдані, тут підтримані мої книги "Мигдаль на руїні", "Порятунок у шторм", "Все повертається в житті", "Єднаймося, браття!", "Я вірю: Вкраїною Крим проросте" та інші.

І ось уже понад місяць як не знаходжу собі місця від приголомшуючої новини: професіонал-публіцист Віктор Качула, який упевнено всі ці роки вів ковчег українства – "Кримську світлицю" – до відкриття нових духовних островів у житті рідного народу, ретельно формував команду відчайдухів-ентузіастів (бо безсрібників!), яка на всіх парусах неслася до свого вдячного читача, поминувши хибні рифи та мілину недомовленості чи двозначності в потрактуванні життєвих подій, нинішньою владою (читай: керівництва газетно-журнального видавництва та міністерства культури і туризму) усунутий від посади, а колектив постав перед фактом перебазування газети з кримського обширу в українську столицю. Припливли! Чого варті вітійства про торжество свободи слова, якщо вона ганебно згортається на такому стратегічному напрямі, як Крим?! Таки зловісним виявилося затемнення над "Кримською світлицею", вчинене руками столичних реформаторів-можновладців.

Вважаю: обидва принципові моменти, про які написав вище, однопорядкові, бо спрямовані (тільки у різних вимірах) на викорінення українства, українського духу, українського сонця із життя України: в першому випадку в межах усієї країни, в іншому – на терені Криму. У природі затемнення триває кілька миттєвостей. Це – тривожний сигнал із неба для тих, хто вдається до доленосного кроку. Згадаймо, якою віщою пересторогою стало сонячне затемнення перед походом князя Ігоря, який шукав собі слави, а своєю поразкою знеславив себе і опечалив рідну землю і стольний град Київ.

Час бути особливо пильними, дорогі українці: демократія в небезпеці! Не даймо вколисати себе фальшиво-солодким голосам: казковій змієчці вправний коваль зміг підробити голос, схожий на мамин (і таких піар-ковалів вистачає й сьогодні), але і в казці народна надія все одно на боці Телесика – уособлення нашого працьовитого і волелюбного народу. Так мусить бути і в житті.

7 лютого – воістину великий день України. Саме тоді буде все сказане. І саме українським виборцем. Просвітліє не тільки у нахмареному небі над нашою державою у центрі демократичної Європи, а й у мізках тих, хто ще й сьогодні не усвідомив: ми, українці, стали іншими після вікопомного і доленосного Майдану 2004 року, а тому вже ніколи не віддамо власну долю факірам на час – аж надто закоханим у своє месіанське слово проповідникам-навчителям, але при цьому безнадійним нездарам-поводирям справді великого і працелюбного народу. П’ять років – достатньо, щоб переконатися хто є хто.

Впевнений: із новим демократично обраним Президентом України, який і словом, і ділом об’єднуватиме співвітчизників на благодатній ниві творення і сам не покладаючи рук день у день наполегливо працюватиме над утвердженням національної ідеї, безкомпромісно обстоюючи природне право українців на гідне людини щасливе життя на рідній землі, коли вільно розвиватиметься рідне материнське слово, шануватиметься українська книжка, українська газета і український ефір, повернеться до рідних берегів і випробувана часом "Кримська світлиця" зі своїм надійним екіпажем і стерничим-капітаном. Інакше – то буде інша історія. Але факт – не наша.

Іван ЛЕВЧЕНКО,
член Національної спілки письменників України,
заслужений журналіст України, 26 січня 2010 року

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8369

Кримчани вшанували подвиг героїв Крут

29 січня 2010 р.

«На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…»

П. Тичина

29 січня 2009 року в Сімферополі біля пам’ятника Шевченку відбулася церемонія покладання квітів на честь героїв Крут. Пам’ять загиблих під Крутами вшанували представники політичних партій та громадських організацій: Української Народної Партії та «Наша Україна», Української Громади Криму, Української Народної Ради, Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

«300 молодих добровольців загинули під Крутами в той час, коли Центральна Рада вирішувала, чи потрібна Україні армія. Ці юнаки, що полягли в нерівному бою, є справжніми героями, цвітом української нації», — відмітив голова Кримської організації Української Народної партії Олег ФОМУШКІН. «Їхній героїзм має велике історичне значення для розуміння українцями важливості об’єднання навкруги української ідеї», — додав представник УНП.

ДОВІДКА: 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 км. на північний схід від Києва відбувся 5-годинний бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш під назвою «Пам’яти тридцяти». У 2006 р. на місці бою встановлено пам’ятник і у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам’ятну гривню.

Прес-служба Кримської організації УНП,
(0652) 62-12-72, 050 2853997

Василь МАРСЮК ПОГРОМ "КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ"

ПОГРОМ "КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ"
26.01.10

У культурному житті Криму і всієї України відбулася дивна і дика подія – знищено громадсько-літературну газету "Кримська світлиця", єдине у Криму україномовне видання разом із його додатком – газетою для дітей "Джерельце", засноване "Просвітою" ще у грудні 1992 року. Значення цієї газети, яка здобула статус всеукраїнського щотижневика, важко переоцінити. Однак…

Високі чиновники із Міністерства культури і туризму (співзасновника газети з 2008 року!) пани В.Вовкун і В.Сатаренко напередодні Нового року і 17-річчя "Кримської світлиці" видали безпідставний наказ про звільнення її редактора Віктора Качули і наклали арешт на весь уже надрукований тираж газети від 01.01. 2010 р., щоб він не пішов до її передплатників і в продаж. Під арештом опинилась і новорічна публікація моєї поеми "Московський час" з присвятою працівникам "Кримської світлиці".

Газета перестала виходити. Змушений був піти з роботи і редактор "Джерельця" Данило Кононенко, відомий письменник і журналіст. Звернення двох давніх співзасновників "Кримської світлиці" – колективу редакції і товариства "Просвіта" – до Президента України і Прем'єр-міністра Уряду з приводу незаконних дій державного співзасновника не дало позитивних наслідків, навіть відповіді не отримали автори звернень. Більше того, вельможні начальники від культури заблокували і сайт газети в Інтернеті, закривши таким чином доступ читачам до всіх попередніх номерів газети, заарештувавши в такий спосіб всі багаторічні авторські публікації у "Кримській світлиці" (в тому числі і мої).

Всякого було зі мною за 50 років моєї літературної діяльности, але такого!.. Оце, називається, приїхали! Після такої рейдерської атаки київських чиновників, мабуть, у Криму з небаченою силою розквітнуть українське слово і культура!

Може, хтось із читачів-юристів підкаже, куди можна звернутися з позовом за порушення моїх громадянських прав (про авторське право я вже мовчу)? І в кого, до речі, вимагати повернення мені 96 моїх пенсійних гривень, які я віддав за передплату "Кримської світлиці"? І в скільки ще гривень обійдеться судова тяганина з державною установою? А може, мені та іншим передплатникам згадані чиновники відшкодують матеріальні і моральні збитки, відкривши свої особисті гаманці? Як люди висококультурні – мусили б!

Василь МАРСЮК, Газета "Нація і держава"

В. Маліна, І. Дуда Відповідь Пілунському




27-01-2010 12:32

23 січня 2010 р на сайті Кримського Інформаційного Агентства з’явилась стаття «Экс-руководство «Кримської світлиці» боится разоблачения финансовых махинаций внутри редакции, – заявляет Пилунский», яка містить коментарі Леоніда Пілунського стосовно ситуації навколо газети «Кримська Світлиця». http://www.kianews.com.ua/node/15792

Факти, які наводить Л. Пілунській, не відповідають дійсності, а звинувачення в бік колишнього керівництва газети є безпідставними і ганебними. Тому, будучи людьми не байдужими до долі єдиної в Криму україномовної газети і крім того, як організатори акції на захист «Кримської Світлиці», хочемо висловити свою думку відносно заяв Леоніда Пілунського, та пояснити справжні причини пікету, що відбувся 23 січня біля редакції «КС». Тож почнемо з заяв новопризначеного редактора:

Л.П.: «Кто-то боится, что все те шалости, которые все эти годы творили в финансовом отношении внутри редакции, выплеснутся и будут конкретно названы люди, которые этим занимались».

Очевидно, що це в першу чергу стосується колишнього редактора «Кримської Світлиці» Віктора Качули, який не зважаючи на тиск і погрози кримінального переслідування, відмовився писати заяву про звільнення за власним бажанням і подав до суду позов про незаконне звільнення і поновлення на посаді. Тому стає очевидним, що В. Качула не боїться розслідування і має наміри відстоювати справедливість і доводити свою безвинність в Суді.

Л.П.: «Как можно говорить, что это рейдерский захват, когда Министерство культуры и туризма Украины, являясь владельцем газеты, решило сменить главного редактора, тем самым, пытаясь навести финансовый и дисциплинарный порядок»

По-перше, хотілося б зазначити всіх співвласників «Кримської Світлиці»: Міністерство культури і туризму України, Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка, трудовий колектив підприємства "Об'єднана редакція газети "Кримська Світлиця". Тобто Міністерство культури і туризму не є одноосібним власником видання і тому не має законних підстав в односторонньому порядку звільняти чи призначати редакторів, без узгодження з іншими співвласниками.

Пo-друге, як інакше назвати ситуацію, коли з боку Міністерства Культури майже припиняється фінансування газети, що приводить до зростання боргів (65 тисяч гривень, що не надійшли від Державного журнально-газетного видавництва, видання має сплатити друкарні, ще 25 тисяч - за оренду приміщення), надходять вимоги скоротити штат редакції, здійснюється незаконне звільнення головного редактора (29 грудня В. Качула отримує факсом наказ про власне звільнення) і як завершення - події 13 січня: захоплення приміщення і всього майна групою уповноважених осіб з Києва зі зміною замків у кабінетах редакції!? Зважаючи на те, що В. Качула на той момент залишався матеріально відповідальною особою, ці дії можна взагалі розцінювати як крадіжку матеріальних цінностей.

Л.П.: «Ясно одно: газету нужно спасать, она умирает давно, у нее меньше тысячи читателей»

Це взагалі дивна ситуація: людина, яка зайняла посаду головного редактора, не володіє інформацією стосовно кількості читачів «Кримської Світлиці». На сьогоднішній день газета має дві тисячі передплатників, а загальний наклад «Кримської Світлиці», складає близько 3 тисяч примірників щотижня. І крім цього видається дитячий щомісячник «Джерельце», читачами якого є чимала дитяча аудиторія. Інша справа, що проводилась незрозуміла і економічно необґрунтована фінансова політика з боку київських співвласників: вдвічі (з 48 до 99 гривень) була піднята ціна на передплату, а з серпня 2009 року роздрібна ціна одного примірника зросла до двох гривнів, внаслідок чого 48—50% газет, які потрапляли до кіосків, — списували.

Л.П.: «В газете мы читаем материалы, которым 10-20 лет, разве не стыдно за это? Я могу документально показать, что люди давным-давно занимаются плагиатом, это стенгазета уже давно».

Цікаво на чому базується це звинувачення і які докази має Л. Пілунський? Якщо мова йде про історичні події, котрі час від часу висвітлює колектив «Кримської Світлиці» на її сторінках, то вони можуть мати давнину навіть більше ніж 10-20 років. Але, на наше переконання, «Світлиця» лише додає собі поваги, розповідаючи історію України і поширюючи її в маси. Називати це плагіатом – просто абсурд.

Що до причин, проведення суботнього пікету, маємо пояснити пану Пілунському, що до редакції морозного суботнього дня вийшли люди, котрих справді турбує доля «Кримської Світлиці». Учасники пікету хочуть і надалі бачити «Світлицю» українським виданням, що висвітлює різні аспекти життя саме українців і насамперед тих українців, що живуть в антиукраїнському середовищі тут, у Криму. Люди вийшли, щоб не дозволити перетворити єдиний україномовний часопис півострова на партійну газетку, не дати позбавити його незалежного статусу, патріотичної, проукраїнської тематики.

І на останок, хoтілося б навести думку одного з багатьох прихильників «Кримської Світлиці»: «Це видання є вогником в брудному морі комерціалізованих медіа, несе своїм читачам справжню духовність, заклик спинитись у нашому теперішньому світі тотальної корупції, погоні за матеріальною вигодою і всепроникаючого цинізму - спинитись і замислитись - хто ми є? де наше коріння? що ми залишимо в спадок нашим дітям? Чи світ гламуру, лакованих авто і рахунків в інвалюті змусить нас забути про всі інші цінності цього світу. . .»

Сподіваємось, що люди, які ознайомляться з цією статтею, зроблять правильні висновки і зрозуміють, що захищаючи «Кримську Світлицю», ми сприяємо розвитку Української нації, підвищенню її духовності та моралі.

Слава Україні!

26.01.2010 р.
В. Маліна
І. Дуда

http://www2.maidanua.org/news/download_thread.php3?bn=maidan_krym&trs=-1&thread=1264588326

РЕЗОЛЮЦІЯ національно-патріотичних сил Криму

РЕЗОЛЮЦІЯ національно-патріотичних сил Криму
щодо подій навкого “Кримської Світлиці”

Націонал-патріотичні партії та об`єднання, українські молодіжні та громадські організації Криму, висловлюючи глибоку стурбованість з приводу подій, що відбуваються навколо часопису “Кримська Світлиця”,

у відповідь на відверто антиукраїнські дії центральних органів влади та Міністерства Культури України, направлених на знищення єдиного в Криму україномовного видання,

виступаючи проти акту політичного рейдерства, метою якого є позбавлення видання своєї самобутності і проукраїнської направленості,

виказуючи свій протест щодо цілком безпідставного призначення на посаду головного редактора “Кримської Світлиці” Леоніда Пілунського,

висловлюючи обурення фактами звільнення працівників редакції, тиску на них з боку нового керівництва,

відчуваючи реальну загрозу перетворення “Кримської Світлиці” з незалежного україномовного видання, на рупор окремої політичної сили (БЮТ),

маючи за мету відстояти її самобутність та незалежність в висвітленні проблем культурного, духовного, політичного та соціального життя українців Криму

1. Вимагаємо від української влади припинити знущання над українством Криму, та покласти край політичному терору по відношенню до “Кримської Світлиці”,
2. Закликаємо центральні органи державної влади України, відповідні Міністерства та відомства, акцентувати увагу на проблемах українців Криму, сприяти повноцінному розвитку національної культури, мови, духовності і патріотичному вихованню молодого покоління на півострові,
3. Наполягаємо на негайному звільненні Леоніда Пілунського з посади головного редактора часопису,
4. Вимагаємо припинити тиск та шантаж по відношенню до колективу редакції,
5. Наголошуємо на необхідності збереження тематики та формату “Кримської Світлиці”, як єдиного видання, що віддзеркалює на своїх шпальтах всі аспекти життя українців Криму
6. Захистити газету від втручання політичної складової в її роботу.
7. У разі не виконання наведених вище вимог, та незацікавленості влади у вирішенні цього питання, ми залишаємо за собою право на проведення всіх необхідних заходів та дій, направлених на відстоювання своїх прав, як передплатників, дописувачів, громадян України та представників титульної Нації.

Пікет під стінами «Кримської світлиці»



23 січня 2010 року патріотична громадськість Криму провела акцію протесту проти рейдерського захвату посадовцями Уряду ТИМОШЕНКО державної україномовної газети «Кримська світлиця» — чи не єдиного провідника української ідеї на зросійщеному інформаційному просторі Криму. Передплатники газети, представники націонал-патріотичних сил Криму виступили проти незаконного звільнення газетно-журнальним видавництвом Міністерства культури та туризму України заслуженого журналіста України, головного редактора видання Віктора КАЧУЛИ та призначення на його місце представника політичної партії, що підтримує кандидата в Президенти Ю. ТИМОШЕНКО.
Учасники акції тримали в руках плакати з гаслами «Світлиця належить українцям!», «НІ політичному рейдерству!», «ПілЮнський — геть!». З промовами виступили лідери політичних партій та громадських організацій, громадяни.

Голова Кримської організації Української партії Олег ФОМУШКІН зачитав присутнім лист лідера УНП, народного депутата України Юрія КОСТЕНКА до Прем’єр-Міністра України Юлії ТИМОШЕНКО від 12 січня з проханням захистити газету. Представник УНП також зазначив, що «прем’єр сприяла насильницькому захвату редакції газети Міністром культури та туризму України М. ЯКОВИНОЮ та директором газетно-журнального видавництва Мінкультури В. САТАРЕНКОМ, котрі через застосування шантажу намагалися примусити головного редактора Віктора КАЧУЛУ «добровільно» написати заяву на звільнення».

«Газета «Кримська світлиця» належить всім кримчанам, незалежно від їх партійного кольору. Передплатники хочуть отримувати ту «Кримську світлицю», яку вони передплатили ще наприкінці минулого року». — додав Олег ФОМУШКІН.

Учасники пікету прийняли резолюцію з вимогою від української влади «покласти край політичному терору по відношенню до “Кримської Світлиці”», «припинити тиск та шантаж по відношенню до колективу редакції»; сприяти збереженню «тематики та формату “Кримської Світлиці” як єдиного видання, що віддзеркалює на своїх шпальтах всі аспекти життя українців Криму»; «захистити газету від втручання політичної складової в її роботу», а також — звільнити незаконно призначеного головного редактора газети.

Пікетуючи повідомили, що «у разі не виконання наведених вище вимог, та незацікавленості влади у вирішенні цього питання», вони залишають за собою право «на проведення всіх необхідних заходів та дій, направлених на відстоювання своїх прав».

Тетяна Степченкова, прес-служба Кримської організації УНП,
(0652) 62-12-72, 050 2853997

Співзасновникам газети «Кримська світлиця»

Співзасновникам Всеукраїнської загальнополітичної
і літературно-художньої газети
«Кримська світлиця»
Міністру культури і туризму України
ВОВКУНУ В. В.
Голові Всеукраїнського
товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка
МОВЧАНУ П. М.


№ 4 від 5. 01. 2010 р.

Напередодні 2010 року склалася вкрай критична ситуація з виданням єдиної у Криму україномовної державницької газети «Кримська світлиця» і функціонуванням редакції. Видавець - ДП «Газетно-журнальне видавництво Міністерства культури і туризму України» заборгував друкарні «Таврида» за поліграфічні послуги понад 65 тис. грн. Ще 25 тис. грн. становить борг за оренду трьох редакційних кабінетів. Керівництвом ДП «Газетно-журнальне видавництво» не продовжені угоди про співпрацю на 2010 рік з друкарнею «Таврида» і базою-готелем МДЦ «Артек».

У цей критичний момент, коли треба мобілізувати усі зусилля на виконання своїх зобов`язань перед читачами і зробити все можливе, щоб не зірвати випуск часопису, в редакцію з Києва несподівано, без усяких попереджень, передали наказ про звільнення з посади головного редактора В. Качули.

Що робити далі редакційному колективу, чи випускати газету, хто бере на себе відповідальність за її вихід, який графік роботи - жодних розпоряджень про це не було.
В цих екстремальних умовах трудовий колектив «Об`єднаної редакції газети «Кримська світлиця», який є безпосереднім творчим і технічним виробником газети і одним з її співзасновників, прийняв рішення відповідальність за випуск часопису взяти на себе. Було надруковано 1-й новорічний номер «Кримської світлиці», готується до друку другий, але розповсюдження газети заблоковане: надрукований ще 30 грудня номер за 1. 01. 2010 р. лежить на складі Сімферопольського центру обробки і перевезення періодики, бо з ДП «Газетно-журнальне видавництво Мінкультури України» не дають дозволу на його розсилання поштою передплатникам.

Тим часом, стало відомо, що у Газетно-журнальному видавництві вже призначено нового редактора «Кримської світлиці», і що видаватися вона тепер буде... у Києві. Складається враження, що один із співзасновників газети, а саме - Міністерство культури і туризму України, не поцікавившись думкою двох інших - Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка і трудового колективу «Об`єднаної редакції газети «Кримська світлиця», намагається просто привласнити собі газету, її неповторний і непоборний бренд, роками створюваний зусиллями працівників газети і її читачів. Бо звільняючи головного редактора, який від імені трудового колективу підписав Установчий договір, Міністерство фактично усуває колектив світличан - безпосердніх творців газети - зі складу співзасновників. А змінити склад співзасновників можна або за нашою спільною згодою, або через суд.

Щоб не доводити справу до суду, не ініціювати процес перереєстрації газети з новим складом співзасновників, від імені трудового колективу «Об`єднаної редакції газети «Кримська світлиця», як співзасновника видання, пропоную:

- негайно розблокувати розповсюдження газети передплатникам;

- скасувати накази Міністерства культури і туризму України і ДП «Газетно-журнальне видавництво», якими скорочується колектив «КС» і звільняється головний редактор;

- скликати нараду співзасновників «Кримської світлиці», на якій вирішити усі спірні питання.

Від імені трудового коллективу
«Об`єднаної редакції газети «Кримська світлиця» Віктор КАЧУЛА

УНП закликала ТИМОШЕНКО не знищувати єдину газету українців в Криму

5 січня 2010 р.

«Уряд має негайно скасувати розпорядження Міністерства культури держпідприємству «Преса», що забороняє друк газети «Кримська світлиця», - заявив голова Кримської організації Української народної партії Олег ФОМУШКІН. За його словами, «уряд фактично знищує єдину україномовну газету Криму». Так політик прокоментував ситуацію навколо «Кримської світлиці», перший новорічний номер якої не дійшов до передплатників.
«З ініціативи уряду «Кримську світлицю» позбавили бюджетного фінансування, звільнили головного редактора, тепер йдеться про її остаточне закриття», - констатував голова Кримської організації УНП. На його переконання, «йдеться про неприховані факти цензури». «Газета відстоює інтереси України та українців Криму, і якщо ТИМОШЕНКО не знаходить свого прізвища на її сторінках, то це не є проблемою редакційної політики», - вважає політик. ФОМУШКІН закликав Президента «гарантувати безперебійний вихід «Кримської світлиці», скасувавши розпорядження Мінкультури, в разі продовження урядом політики знищення газети». «Це буде кроком на захист українців Криму», - переконаний член УНП.

Контакт: Тетяна Циба

Яр Смолятич: Руки геть від Качули! Не віддамо Світлицю!

700 тисяч українців Криму розпорошені та роз’єднані. У малому і великому пропадає довіра людей до влади, а влада…

Шановні Українці – нащадки Київської Руси-України, козацької України, хто нами керує!?».

Зараз з’являються нові проекти «одурачення» українців під новими назвами та гаслами, буде зроблена нова спроба утриматися біля корита одних і тих самих осіб.
То що ж робити пересічному українцю? Треба створювати свої місцеві родинні осередки опору, самозахисту. «Родинні» - від слова родина, рід, родичі. А ми, українці, - родичі з давніх-давен. Ми об’єднані мовою, звичаями, врешті-решт піснею. Нам потрібне об’єднання української громади та перетворення її у провідну силу на теренах Криму.

Сьогоднішня система влади і соціальний стан суспільства призводить до зростання все більшого числа виродків. Владоможці зацікавлені у знищенні духовності народу, перетворенні його у потворну юрбу. Їм так легше безкарно красти і бути при цьому у владі.

Вони намагаються принизити, духовно знищити українців. Щоб ставали алкоголіками, наркоманами, дівчата - повіями, розважали їх у топлес-барах, казино, щоб українці виїжджали за кордон.

А на спустошені землі приїдуть індуси, корейці, китайці, в’єтнамці та ін. І вони вже мовчки будуть служити товстосумам ще за менші гроші.
Тому, конгресу на перше місце треба ставити питання відродження духовності української нації. Духовна, високоморальна, національно свідома людина може забезпечити свій добробут, захистити себе, свою родину, Українську Україну:

• Впровадження в суспільне життя морально-правових засад, заснованих на традиційних духовних цінностях української титульної нації.

• Відновлення графи «національність» у паспортах громадян України.

• Державна мова одна-єдина – українська.

• Задля збереження українського народу, особливо молоді, від остаточного знищення має бути введена державна монополія на виробництво та реалізацію алкогольних та тютюнових виробів з поступовим скороченням виробництва цієї зброї масового знищення. Місця реалізації алкогольних (коньячно-горілчаних та винних виробів) повинні бути обмежені в часі та просторі і тільки у спеціалізованих закладах.

• Заборона будь-якої, в тому числі прихованої, реклами алкогольних, так званих слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів.

• Заборона гральних автоматів, закриття гральних закладів, казино.

• Впорядкування національного інформаційного простору; очищення ЗМІ від пропаганди насильства, порнографії, чужих звичаїв і моралі.

• Надання режиму найбільшого сприяння українському книговидавництву та кінематографу.

• Законодавча заборона тоталітарних лож, сект, орденів і парамілітарних утворень.

• Запровадження смертної кари для серійних убивць, найманих кілерів, замовників убивств, наркоторговців, викрадачів людей з конфіскацією
майна.

Першим кроком з реалізації цих пунктів є створення в кожному селі, селищі, містечку осередків української громади з метою самозахисту, самовиживання, самооборони (ясна річ, не луценківської). Мати надію, що нас, українців, будуть захищати міліція, прокуратура, суди чи сільська, районна, міська ради – в даний час не реально. І в першу чергу захисту потребують юнаки та юнки.

Вимагаю від Президента України поновити Віктора Качулу на посаді головного редактора "Кримської світлиці", направити доручення Уряду Автономної Республіки Крим передати редакції газети «Кримська світлиця» колишнє приміщення Республіканської бібліотеки ім. І. Я. Франка по вул. Горького, 10 у м. Сімферополі.

Яр Смолятич.
Крим.
jar_smol@ukr.net

“Кримська світлиця" під загрозою закриття

Енвер Абібула
для Бі-Бі-Сі, Сімферополь

Головний редактор єдиної у Криму україномовної газети “Кримська світлиця” Віктор Качула заявляє про загрозу закриття видання і про переслідування його особисто.
Кілька днів тому він був звільнений з посади. У наказі, що був підписаний директором державного журнально-газетного видавництва Віталієм Сатаренком і завізований міністром культури і туризму України Василем Вовкуном стверджується, що причинами звільнення є «систематичні порушення вимог, наказів та розпоряджень міністерства культури без поважних причин і неналежне виконання службових обов’язків».
Я впирався, як міг. Не давав згоди на скорочення колективу. Звертався до вищого керівництва держави. Не давав здійснити систематичне руйнування газети.

Однак сам Віктор Качула каже, що звільнення пов’язане з його опором стосовно вимоги Мінкульту скоротити в два рази штат часопису.

«Я впирався, як міг. Не давав згоди на скорочення колективу. Звертався до вищого керівництва держави. Не давав здійснити систематичне руйнування газети», - сказав Віктор Качула в інтерв’ю Бі-Бі-Сі. Також журналіст не виключив, що таким чином його намагаються покарати за позитивне висвітлення діяльності президента Віктора Ющенка на сторінках газети. Качула також заявив, що буде оскаржувати своє звільнення в суді.

Українська громада Криму захищає редактора

Рішення про звільнення головного редактора україномовної газети не залишилося поза увагою у проукраїнських колах автономії.

А трудовий колектив газети надіслав телеграму Віктору Ющенку та прем’єр-міністру Юлії Тимошенко з вимогою втрутитися в ситуацію і поновити Качулу на посаді. Українська громада Криму звернулась із офіційним зверненням до Василя Вовкуна, в якому дії міністра названі антидержавними: «Такі дії ми розцінюємо як антиукраїнські та антидержавні. Вони свідчать про відсутність розуміння реальної ролі і значення для кримського українства цієї поважної газети”.

Такі дії ми розцінюємо як антиукраїнські та антидержавні. Вони свідчать про відсутність розуміння реальної ролі і значення для кримського українства цієї поважної газети.
Із листа звернення до міністра культури

Вони також звертають увагу влади на те, що через брак фінансування газети її випуск призупинено, а держпідприємство «Преса» відмовилося поширювати передплатникам вже віддрукований перший в новому році номер «Кримської світлиці».

У міністерстві культури України неофіційно кажуть, що редактора звільнили, бо мають претензії з приводу фінансово-господарської діяльності газети. Не задоволені у мінкульті і накладом газети, її дизайном та якістю друку. Тут обіцяють, що газета виходитиме в оновленоми вигляді і під керівництвом нового головного редактора.
А голова парламентського комітету з питань культури і духовності Володимир Яворівський в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав, що проблеми із фінансуванням газети пов’язані передусім із неефективним використанням коштів, виділених міністерству культури. Володимир Яворівський твердить, що це позначилося не лише на діяльності газети, а й на творчих спілках та установах культури.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/01/100108_crime_svitlytsia_oh.shtml

«Кримська світлиця» грітиме з Києва?

Єдиній україномовній газеті на півострові загрожує закриття

Антін БОБИР

В один з останніх днів минулого року, а саме 29 грудня, наказом, підписаним директором державного підприємства «Газетно–журнальне видавництво» Віталієм Сатаренком і завізованим міністром культури Василем Вовкуном, було звільнено головного редактора газети «Кримська світлиця» Віктора Качулу. Як у «добрі», брежнєвські часи формальною причиною звільнення стали «систематичні порушення вимог наказів і розпоряджень Міністерства культури без поважних причин і неналежне виконання службових обов’язків». Фактично ж, головного редактора, заслуженого журналіста України Віктора Качулу звільнили за те, що на сторінках газети було «занадто багато Президента й патріотичної тематики». Саме такі недвозначні застереження на адресу колективу «КС» та її редактора лунали з уст чиновників міністерства. За словами Віктора Качули, від нього вимагали радикального скорочення колективу редакції, з чим він погодитися не міг, а, зважаючи на специфіку регіону, навпаки, домагався розширення штату журналістів.

Стосунки Мінкульту зі «світличанами» мають недавню історію. Останні два роки співзасновником видання стало Міністерство культури, яке отримувало з держбюджету кошти на підтримання «Кримської світлиці». Як нинішній Кабмін виконує свої фінансові зобов’язання перед галузями економіки, відомо добре. Не краща ситуація і з газетою: через проблеми фінансування із держбюджету газета цього року заборгувала видавництву 65 тисяч гривень і ще 25 тисяч — борг за оренду приміщення. І це незважаючи на те, що українська громада Криму неодноразово протестувала проти неналежного фінансування урядом єдиної на півострові україномовної газети. Разом із відмовою повноцінного фінансування тижневика співзасновники з Києва вдвічі (з 48 до 99 гривень) підняли ціну на передплату, а з серпня 2009 року роздрібна ціна одного примірника становила дві гривні, внаслідок чого 48—50% газет, які потрапляли до кіосків, — списували. За словами Віктора Качули, з такою ціновою політикою жодне україномовне видання не витримає конкуренції з дешевими російськомовними. І все ж, незважаючи на незадовільне фінансування, «світличани» з допомогою кримських бізнесменів–патріотів спромоглися передплатити «Кримську світлицю» в усі(!) школи Криму.

«Останнім часом склалося враження, що чиновники навмисне доводять «Кримську світлицю» до банкрутства, нищать її авторитет серед читачів, розвалюють кваліфікований і патріотичний колектив», — коментує ситуацію голова громадської наглядової ради, керівник Кримської філії Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка Петро Вольвач. «І справді, коли вдатися навіть до поверхневого аналізу, то в планомірних діях київських чиновників убачається намагання привласнити вже популярний бренд «Кримської світлиці» класичним, рейдерським способом: довести видання до банкрутства, а потім його привласнити», — каже Віктор Качула, який уже подав скаргу до суду на рішення київських чиновників.

Після наказу про звільнення головного редактора столичні чиновники заблокували розповсюдження газети через «Укрпошту». Наклад останнього номера лежить зараз у видавництві, і колектив редакції робить усе можливе, щоб газета потрапила до свого читача. І яку «Світлицю» будуть отримувати тепер кримські школярі? Київську?
«Співзасновники мають намір видавати «Кримську світлицю» в Києві і вже призначили свого головного редактора, колишнього співробітника «Газетно–журнального видавництва» Ореста Качура. Є інформація, що готується до друку альтернативний номер газети, — розповідає «УМ» Віктор Качула. — Сімнадцять років ми творили газету, гуртували навколо непоборного бренда «Кримської світлиці» людей з усієї України — від Заходу до Сходу. А тепер у нас хочуть брутально забрати газету, яка є бажаною в багатьох українських домівках, а навзамін запропонують хіба що «туристичний буклет» — можливо, безкоштовну, але й порожню за змістом газету–шароварщину, яка буде далека від проблем українців Криму. Але ми здаватися не збираємося і будемо оскаржувати наказ чиновників Мінкультури в суді. Сподіваємося на журналістську солідарність».

«Світличан» уже підтримали Комітет моніторингу свободи преси в Криму, Кримська асоціація вільних журналістів, а Сімферопольський інформаційний прес–центр готовий надати звільненому головному редакторові безкоштовну юридичну допомогу...

Водночас на зборах трудового колективу співробітники «КС» прийняли рішення видавати «Кримську світлицю» власними силами й звернулися за підтримкою до громадськості й кандидатів у президенти України.

http://umoloda.kiev.ua/number/1569/116/55251/

ЦЕ – ЗРАДА (відкритий лист Президенту України В. Ющенку)

Пане Президенте.

Ось і все. Трапилося. Всупереч Вашій боротьбі за вільну незалежну Україну і за український Крим єдину україномовну і єдину українську патріотичну газету загальнокримського масштабу „Кримська світлиця” закрито, її головного редактора, людину талановиту, порядну і чесну В. Качулу за надуманими мотивами звільнено. Заборонено розповсюдження першого випущеного в цьому році номера газети. Заступник міністра культури та туризму України М. Яковина пресує її системного адміністратора, щоб закрити і останнє її відлуння – інтернет-сайт. Справжні українські патріоти не лише в Україні, а й в діаспорі, яким стає відомо про це, висловлюють свою незгоду, незадоволення і обурення облудним рішенням української влади. В Києві ж терміново реалізується чергова оборудка, яка має зробити ситуацію незворотною. Призначається новий редактор цієї газети, який працює в Києві, і, відповідно, газета має виходити в Києві. Не лише справжній редактор, а й весь кримський колектив патріотів-журналістів залишається у незрозумілому стані, кульмінацією якого має стати їх масове звільнення. Дурістю називає цей крок народний депутат України, перший творець „Кримської світлиці”, справжній український патріот П. Мовчан. Він засновував це видання для Криму на противагу численній не українській за мовою і за змістом пресі, для того, щоб розвивати там українську культуру, мову, правдиво і цікаво висвітлювати українську політику, виховувати в людях український патріотизм. І журналісти цього видання обов’язково мають бути кримськими жителями, дихати кримським повітрям, з середини знати місцеву політичну і суспільно-культурну ситуацію, оперативно реагувати на процеси в цьому досить таки складному громадському середовищі. І ця газети до останнього свого подиху вірно служила цій меті, даючи слово українським політикам розповідаючи про них, про події, про рішення влади правдиво, без образливих коментарів і тлумачень, чим зловживає майже завжди кримська неукраїнська преса. Доброзичливо висвітлювалася в ній і Ваша особисто діяльність, пане Президенте.

Залишається захоплюватися, як це постійно вдавалося їй тримати український стяг у часто недоброзичливому до нього середовищі, у круговерті спокус та принад, скористатися якими можна було за рахунок зміни позиції, у постійній протягом останнього року боротьбі з рідною українською владою за право жити і захищати цю ж рідну українську владу.

Чому вийшло так? Міністр культури та туризму України В. Вовкун з невідомих причин вирішив щось витворити з культурологічною пресою України і незаконно звільнив з роботи директора Газетно-журнального видавництва І. Орендочку, якому і підпорядкована ця преса. Цей директор протягом 18 років оберігав і розвивав її, але, як говорилося в кулуарах, нездатний до беззаконної її реорганізації. Міністр прийняв інших осіб, які є здатними до беззаконних дій і мають ту перевагу, що є його особистими друзями. Перше, що зробили вони, то припинили випуск п’яти із семи своїх видань. Наказали довго жити журнали „Український театр”, „Українська культура”, „Театрально-концертний Київ”. „Музика”, газета „Культура та життя”. Лише наприкінці року напевне задля власної реабілітації випустили окремі номери, але й то не всіх видань. Зовсім інакшими, дорожчими, явно не розрахованими на того читача, на якого орієнтувалися і попереднє керівництво видавництва, і співзасновники цих видань – творчі спілки. Позвільняли професійних журналістів та спеціалістів. Натомість незаконно, без належної реєстрації почали видавати щотижневу кольорову ілюстровану газету „Українська культура та життя”, в якій на згадку про знищені журнали та газету на останній сторінці вписали їхні назви та прізвища редакторів. Видання у виробництві стало набагато дорожчим, ніж попереднє, назву якого частково увібрало у себе, змістовно гіршим, бо тематично обмежується лише знімками та текстівками, а якщо видає щось більше, грунтовніше, то чомусь антиукраїнського змісту. Із попередніх видань залишилися жити лише журнал „Пам’ятки України”, який редагує один із друзів Вовкуна і який збільшився у форматі та став значно дорожчим у випуску, та „Кримська світлиця” через опір її колективу цій реорганізації, в результаті якої від неї теж мала залишитися лише згадка на останній сторінці нового видання. Редакція „Кримської світлиці” не могла піти на це, усвідомлюючи свою роль та призначення у суспільно-політичному житті Криму, завдання гідно представляти там український політикум та культуру. Нове керівництво Газетно-журнального видавництва на відплату почало вимагати скоротити штати газети майже наполовину, що було рівнозначне, якщо не гибелі, то колапсу видання.. Редакція, колектив якої теж є співзасновником, не погодилася на це. Видавництво самовільно позбавило газету права платити гонорари, урізало зарплати працівникам, допустило велику заборгованість за випуск газети і оренду приміщення, мотивуючи тим, що не має для фінансування грошей. Цікаво, звідки ж воно взяло їх на випуск значно здорожених „Пам’яток України” і „Української культури та життя”? І ось фінал. Незаконний, як і всі попередні дії по знищенню культурологічних видань, дурний і ворожий Україні.

Чому б то так? Є багато припущень і пояснень. Відомі облудні звинувачення на адресу видання і самого редактора газети, які при близькому ознайомленні зі справами розсипаються в пух і прах, але все ж використовуються, як аргументи для неправедних рішень і дій. Відомі конкретні недоброзичливці, які могли вплинути і безумовно вплинули на долю „Кримської світлиці”, і яким повинні дати належну оцінку і суспільства, і влада. Вони, скоївши зло, спробують залишитися в тіні, перекласти відповідальність на самих постраждалих.

Здорові сили засуджують порушників. Ображені люди не здаються. Слава богу, окрім міністерської у нас ще є і судова влада. Започатковують судові процеси. І виграють їх. І, швидше усього, це міністерство чекає велика і тривала судова тяганина з масами ображених людей, які не можуть і не мають прощати нічого його лжеукраїнському керівництву. Це було б нечесно не лише щодо їх самих, але непатріотично й щодо країни. Прощати не маємо права, тому що таке прощення тільки розбещує порушників, заохочує їх до нових порушень та злочинів.

В ці відповідальні дні напередодні чергових президентських виборів вважаю необхідним, щоб Ви сказали своє слово, як керівник-патріот країни і держави, дали належну оцінку тим, кого наділили правом вирішувати важливі державні справи і хто своїми діями перед українською інтелігенцією, перед народом взагалі дискредитує і Вас, і державу.

Біля Вас вовтузиться Вовкун, який до того, як стати очільником міністерства, знаний був хіба що, як, хоч і великого масштабу, але все ж лише як масовик-витівник. Мабуть, у цій ролі він і тринькає великі бюджетні кошти за нашими рубежами. Йому, напевне, важливіші дружні поїздки до офшорного Кіпру чи Бразилії, на що витрачено більше грошей, ніж коштує річний випуск „Кримської світлиці”. Судячи з витрат, він вирішив затьмарити там навіть жагучі і пишні бразильські карнавали. І вже рік системно знищує культурологічну пресу України. Навіщо, за чиїм дорученням? І чи немає в його діях нічого щодо української держави злочинного?

Доля „Кримської світлиці” і загалом культурологічної преси України можливо й не найважливіший і не найхарактерніший приклад нинішньої суцільної української зради. Але він, як лакмусовий папірець, проявляє усю гнилість, усю продажність того явища, яке ми називаємо сучасним українським патріотизмом, і за якого люди живуть все гірше і гірше. зраджуються національні інтереси на світовому рівні, національні багатства все більше концентруються в руках незначної кучки осіб, переважно не українців, жорстокішою стає з боку цієї кучки експлуатація основних мас населення, дрібного та середнього бізнесу, загострюються соціальні протиріччя, що загрожує серйозними соціальними колізіями. І цю гнилість треба вичищати. Разом з тими, хто її розвів. Повертати здорове, знаходити, виховувати, формувати здорове.

А. Ковальчук,
член Спілки журналістів України

Головотяпство чи... цензура?

Микола Семена, «День» 13-01-2010

Віктор Качула: «Останнім часом склалося враження, що чиновники навмисне доводять «Кримську світлицю» до банкрутства»

Всі роки свого існування «Кримська світлиця», а вона виходить в Сімферополі з 1992 року, зазнавала негараздів. То фінансування затримають, то тираж заарештують. Та не дивлячись на це газета, єдиний в Криму часопис українською мовою, досі якось утримувалась - змінювались засновники, джерела фінансування, але незмінним залишалось одне - газета в суціль російськомовному регіоні та з переважно російськомовним населенням, широко публікувала українознавчі та державницькі матеріали, відстоювала право кримчан говорити та навчатись українською мовою. Газета через негаразди так і не стала щоденним виданням, зменшила формат, зате стала видавати додаток для дітей «Джерельце», зареєструвалася як загальноукраїнське видання.

Однак, новий 2010 рік приніс газеті найболісніший удар - 29 грудня, наказом, підписаним директором державного підприємства «Газетно-журнальне видавництво» Віталієм Сатаренком і завізованим міністром культури Василем Вовкуном (міністерство нещодавно стало одним із засновників, наймолодшим за «стажем»), було без погодження з іншими засновниками звільнено головного редактора газети «Кримська світлиця» Віктора Качулу. Формально - за «систематичні порушення вимог наказів і розпоряджень Міністерства культури без поважних причин і неналежне виконання службових обов'язків». Фактично - Заслуженого журналіста України Віктора Качулу звільнили за те, що на сторінках газети було «занадто багато Президента й патріотичної тематики». Саме такі пояснення на адресу колективу «Кримської світлиці» та її редактора лунали з уст чиновників міністерства. Віктор Качула каже також, що від нього вимагали радикального скорочення колективу редакції, з чим він погодитися не міг, а, зважаючи на специфіку регіону, навпаки, домагався розширення штату журналістів.

Доказом саме такої позиції засновників є те, що одночасно зі звільненням головного редактора «засновники» з міністерства вдалися до фактичного арешту першого номера «Кримської світлиці», який донині лежить на складі видавництва. Держпідприємство «Преса», яке отримало наказ «до особливого розпорядження» з Державного журнально-газетного видавництва Міністерства культури і туризму України «Кримську світлицю» до передплатників не пускати. Такого в історії «Кримської світлиці» ще не траплялося. Як заявила одна з російських агенцій - редакція поставила не на того кандидата в Президенти...

Зараз редакція уже випустила другий номер за нинішній рік, але.. тільки в інтернеті. Паперового варіанту газети вже немає, і передплатникам доставляти нема чого.

Мінкульт став співзасновником (разом з редакцією газети) лише два роки тому. Це було зроблено для того, щоб дозволити фінансування газети з держбюджету, чого не могли добитись попередні засновники - товариство «Просвіта» та Спілка письменників. Міністерство отримувало з держбюджету кошти на підтримання «Кримської світлиці», але вони в редакцію не надходили. Через проблеми фінансування із держбюджету газета цього року заборгувала видавництву 65 тисяч гривень і ще 25 тисяч - за оренду приміщення. Разом із відмовою повноцінного фінансування новітні співзасновники з Києва вдвічі (з 48 до 99 гривень) підняли ціну на передплату і в серпні 2009 року роздрібну ціну одного примірника підняли до двох гривень, внаслідок чого 48-50% газет, які потрапляли до кіосків, - стали списуватись. За словами Віктора Качули, з такою ціновою політикою жодне україномовне видання в Криму не витримає конкуренції з дешевими російськомовними.

В зв'язку з цим голова Кримської філії Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, доктор філософії, академік УЕАН, заслужений діяч науки і техніки АР Крим Петро Вольвач та єпископ Сімферопольський і Кримський Климент Української православної церкви Київського патріархату звернулися до Президента України Віктора Ющенка, голови Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України академіка Миколи Жулинського, голови комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, народного депутата України Володимира Яворівського з проханням вжити заходів до припинення цензури щодо «Кримської світлиці»: «Брутально і самочинно, без згоди співзасновників - трудового колективу «Об'єднаної редакції газети «Кримська світлиця» та Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, вже призначено нового редактора, а редакцію газети переводять до Києва. Привертає увагу те, що безвідповідальні київські голови заборонили поширювати в Україні саме те число часопису, у якому подається ваш (Президента. - Авт.) розлогий виступ на регіональному зібранні інтелігенції у м. Сімферополі. До того ж, у цьому номері розміщене Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, звернення від імені Української Греко-Католицької Церкви отця Віктора Гуменюка, вітання голови Кримської республіканської організації «Політична партія «Наша Україна» Богдана Дубаса та аналітичний матеріал «Болючі проблеми утвердження української державності у Криму». Складається враження, що чиновники з Мінкультури вперше після Помаранчевої революції намагаються запровадити у країні політичну цензуру та руйнують вистражданий та виборений українською громадськістю за 18 років Незалежності України єдиний україномовний та державний друкований орган у Криму...»

Віктор Качула розповідає «Дню»: «Останнім часом склалося враження, що чиновники навмисне доводять «Кримську світлицю» до банкрутства. В діях київських чиновників вбачається намагання привласнити вже популярний бренд «Кримської світлиці» рейдерським способом: довести видання до банкрутства, а потім його привласнити... Співзасновники мають намір видавати «Кримську світлицю» в Києві і вже призначили свого головного редактора. Є інформація, що готується до друку альтернативний номер газети. Сімнадцять років ми творили газету, гуртували навколо непоборного бренду «Кримської світлиці» людей з усієї України - від Заходу до Сходу. А тепер у нас хочуть брутально забрати газету, яка є бажаною в багатьох українських домівках, а навзамін запропонують хіба що «туристичний буклет» - можливо, безкоштовну, але й порожню за змістом газету-шароварщину, яка буде далека від проблем українців Криму. Але ми здаватися не збираємося і будемо оскаржувати наказ чиновників Мінкультури в суді. Сподіваємося на журналістську солідарність».

Редакцію «Кримської світлиці» підтримали не тільки Комітет моніторингу свободи преси в Криму, Кримська асоціація вільних журналістів, але й держслужбовці з Севастопольської міської адміністрації. Так, в першому кварталі 2010 року всі школи Криму отримуватимуть безкоштовно «Кримську світлицю». Це стало можливо завдяки підтримці депутата парламенту Криму від фракції «Блок Куніцина» голови відділення Антимонопольного комітету України в Севастополі Олександра Лієва. А Сімферопольський інформаційний прес-центр готовий надати звільненому головному редакторові безкоштовну юридичну допомогу на випадок суду. На зборах трудового колективу співробітники «Кримської світлиці» прийняли рішення видавати газету власними силами й звернулися за підтримкою до громадськості й кандидатів у президенти України.

«Випадок безпрецедентний! - пише колектив редакції в другому інтернет-випуску газети. - Ніби у тому номері вміщено заклик до війни, до державного перевороту... Просто один співзасновник, переступивши через двох інших - і, що найбрутальніше, через передплатників, - раптом вирішив поміняти незговірливого кримського редактора, який нібито заважає реформувати газету, на свого, київського, а редакцію «телепортувати» із Сімферополя до Києва. Тоді ніхто не заважатиме скорочувати колектив, поліпшувати дизайн, якість друку, нарощувати тираж?

Оце так реформа? А зміст? А дух, ідея, позиція? А довіра людей, яка роками плекалася стараннями кожного «світличанина»? А наші мрії збільшити періодичність виходу «Світлиці», відродити усі три її додатки - це тільки мрії колективу, чи, може, це й державі було б потрібно?..»

Трудовий колектив редакції, як один з засновників газети, офіційно закликав двох інших співзасновників - Міністерство культури і туризму України та Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, сідати за стіл переговорів і конструктивно вирішувати проблему так, щоб не нанести шкоди ні передплатникам, ні виданню, ні українській справі в Криму.

Микола Семена, Сімферополь, для газети «День»

«Кримська світлиця» не потрапила до передплатників

04-01-2010
Держпідприємство «Преса» «до особливого розпорядження» з Міністерства культури і туризму України відмовилося поширювати передплатникам вже віддруковане перше число єдиної в Криму україномовної газети «Кримська світлиця». Про це повідомляє «Радіо Свобода» з посиланням на Віктора Качулу, якого напередодні нового року було звільнено з посади головного редактора цього видання.

За його словами, 31 грудня редакції, яку він очолює, вдалося випустити перше у 2010 році число «Кримської світлиці», 1 січня частина його накладу потрапила у кіоски «Кримсоюздруку». Але більша частина залишилася на складах кримської пошти. Підрозділ держпідприємства «Преса» прийняв газету, але з Києва надійшов усний наказ - без особливого розпорядження з Державного журнально-газетного видавництва Міністерства культури і туризму України «Кримську світлицю» до передплатників не пускати.

Як уже повідомляла ТК, 29 грудня Віктора Качулу було звільнено з посади. Причиною звільнення Віктора Качули названо «систематичні порушення вимог наказів та розпоряджень» і «неналежне виконання службових обов'язків». Сам редактор, заслужений журналіст України Віктор Качула каже, що урядові чиновники натякали, що на шпальтах видання «занадто багато Президента та патріотичної тематики».

Офіційних підтверджень чи коментарів з держпідприємства «Преса» та Міністерства культури і туризму України з цього приводу поки що нема.

Громадсько-політична і літературна газета «Кримська світлиця» виходить у Сімферополі з кінця грудня 1992 року. Останні два роки співзасновником видання стало Міністерство культури і туризму України. Виходить щотижня на 16-24 сторінках накладом близько 3 тисяч примірників. Колектив газети також видає дитячий щомісячник «Джерельце».

«Телекритика»

ЗВЕРНЕННЯ єпископа Сімферопольського і Кримського КЛИМЕНТА

!
ЗВЕРНЕННЯ єпископа Сімферопольського і Кримського КЛИМЕНТА
Української православної церкви Київського патріархату
до Президента України ЮЩЕНКА В. А.

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

Звернутися до Вас напередодні світлого свята Різдва Господа нашого Ісуса Христа спонукає та чорна несправедливість, яка може узаконитися у нас в Криму за Вашого замовчування і бездіяльності. Перед Новим роком було звільнено головного редактора єдиної кримської української газети «Кримська світлиця» Віктора Качулу - нібито «за систематичні порушення вимог наказів та розпоряджень Міністерства культури і туризму України і неналежне виконання службових обов`язків».

Як один із представників Громадської ради «Кримської світлиці» я добре знаю, що то були за накази і розпорядження з міністерства, бо кілька разів протягом минулого року нам доводилося збирати Раду, щоб підтримати і газету, і редактора, і колектив, який київські керівники усіма способами намагалися скоротити й розформувати. Як виконував свої службові обов`язки В. Качула свідчить хоча б той факт, що, незважаючи на величезні борги, які назбирало Міністерство культури за друкування газети, в цих екстремальних умовах не було зірвано жодного випуску «Кримської світлиці». Більше того, редактор і очолюваний ним колектив однодумців знаходили сили, щоб разом з Українською громадою Криму організовувати й проводити для кримчан масові культурні заходи, об`єднувати їх довкола наших українських духовних цінностей. (Лише тиждень тому я молитвою зі сцени Будинку офіцерів у Сімферополі відкривав I-й фестиваль української пісні кримських авторів, який організувала «Кримська світлиця»). І все це у нас, кримських українців, і так обділених увагою держави до наших вічних мовних, освітніх, духовних проблем, хочуть відібрати?!

Ви чи не найбільше з усіх кандидатів говорите у своїх виступах перед виборцями про найвищі наші досягнення - свободу слова і демократію... А чи знаєте Ви, що перший новорічний номер «Кримської світлиці», який колектив у цьому безладі все-таки спромігся видати, лежить макулатурою на складі друкарні «Таврида», бо з Міністерства культури не дають дозволу на його доставку передплатникам? Натомість, кажуть, що у Києві збираються друкувати свою, КИЇВСЬКУ «Кримську світлицю» і розсилати читачам, які, передплачуючи близьку їм за духом і змістом газету, й гадки не мали, що отримуватимуть «підробку». Оце таку «свободу слова», таку «демократію» нам готують? Що це - як не новітнє інформаційне, духовне рейдерство!

Господь наш не вперше у часи найвідповідальнішого вибору між Добром і Злом, Правдою і Кривдою посилає на землю випробування. Вважайте, що ця кривда, ця кричуща несправедливість по відношенню до «Кримської світлиці», її редактора В. Качули і очолюваного ним колективу, а ще - стосовно усіх читачів газети у Криму і в усій Україні - це випробування нинішнім керівникам і кандидатам у майбутні лідери держави. Не може бути Божого благословення у всіх майбутніх діяннях тим, хто, маючи для цього всі можливості, не захистить сьогодні своє, рідне, українське. А на що ж і на кого тоді цим лідерам спиратися, яким словом закликати українців до розбудови нашої Батьківщини, і хто віритиме їм і йтиме за ними, якщо сьогодні так нехтують вистражданим, чесним, непідкупним Словом «Світлиці» і провідниками цього Слова в Криму?

Єпископ Сімферопольський і Кримський КЛИМЕНТ
Української православної церкви
Київського патріархату

м. Сімферополь.
4. 01. 2010 р.

Над «Кримською світлицею» знову нависла загроза знищення

!
30.12.2009
Володимир Притула

Сімферополь – Міністерство культури України звільнило головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качулу. Це сталося у переддень 17-ї річниці заснування цієї єдиної в Криму повноцінної українськомовної газети. Звільнення редактора викликало обурення серед кримської громадськості.
У наказі, підписаному директором Державного журнально-газетного видавництва Віталієм Сатаренком і завізованому міністром культури і туризму України Василем Вовкуном, причиною звільнення Віктора Качули названі «систематичні порушення вимог наказів та розпоряджень Міністерства культури і туризму України і Державного журнально-газетного видавництва без поважних причин і неналежне виконання службових обов’язків».

Сам редактор, заслужений журналіст України Віктор Качула, каже, що раніше урядові чиновники натякали, що на шпальтах видання «занадто багато Президента та патріотичної тематики». За його словами, формально такі тверді дії чиновників викликала його незгода з вимогою керівництва державного видавництва про радикальне скорочення трудового колективу редакції. Він каже, що слід враховувати специфіку Криму і, навпаки, збільшити штат журналістів у газеті, чого він безрезультатно домагався.

Водночас Віктор Качула повідомив, що через проблеми з фінансуванням із державного бюджету цього року газета вже заборгувала за друк 65 тисяч гривень і за оренду приміщення 25 тисяч гривень. Протягом року періодично поставало питання про припинення друку газети і про виселення її редакції з приміщення. І громадськість Криму неодноразово протестувала проти неналежного фінансування Міністерством культури і туризму України єдиної на півострові українськомовної газети.

Кримська громадськість схвильована та обурена

Учора Громадська наглядова рада «Кримської світлиці» закликала Президента і Прем’єр-міністра України втрутитися у конфліктну ситуацію, а міністра культури і туризму – скасувати згаданий наказ і провести службове розслідування щодо намірів керівництва Державного журнально-газетного видавництва довести до банкрутства єдине в Криму українськомовне видання.

Голова Громадської наглядової ради, керівник Кримської філії Наукового товариства імені Шевченка Петро Вольвач сказав Радіо Свобода, що останнім часом складається враження про навмисні дії чиновників для доведення «Кримської світлиці» до банкрутства, нищення її авторитету серед читачів, розвалу кваліфікованого і патріотичного колективу. За його словами, рішення міністерських чиновників про звільнення редактора, який зробив «Кримську світлицю» справжнім явищем в українській культурі і в кримському інформаційному просторі, викликає глибоке обурення серед громадськості і в автономії, і в інших регіонах України.

Віктор Качула повідомив Радіо Свобода, що оскаржить рішення Мінкультури і туризму в суді і розраховує на журналістську солідарність. Уже зараз на його підтримку висловилися Комітет моніторингу свободи преси в Криму і Кримська асоціація вільних журналістів. А Сімферопольський інформаційний прес-центр повідомив, що надасть звільненому редакторові безкоштовну юридичну підтримку.

Громадсько-політична і літературна газета «Кримська світлиця» виходить у Сімферополі з 30 грудня 1992 року. Останні два роки співзасновником видання стало Міністерство культури і туризму України, яке отримує з держбюджету України кошти на підтримку «Кримської світлиці». Газета виходить щотижня на 24 сторінках накладом близько 3 тисяч примірників. Колектив газети також видає дитячий щомісячник «Джерельце», який днями став лауреатом кримського конкурсу «Журналіст року» й отримав спеціальний приз Постійного представництва Президента України в АРК.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1917406.html

Уряд звільняє редактора «Кримської світлиці». За патріотизм?

!



30.12.2009
Володимир Притула

Сімферополь – Міністерство культури України розпорядилося звільнити головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качулу. Це сталося у переддень 17-ї річниці заснування цієї єдиної в Криму повноцінної українськомовної газети, яка має державний статус.

У наказі, підписаному директором Державного журнально-газетного видавництва Віталієм Сатаренком і завізованому міністром культури і туризму України Василем Вовкуном, причиною звільнення Віктора Качули названо «систематичні порушення вимог наказів та розпоряджень Міністерства культури і туризму України і Державного журнально-газетного видавництва без поважних причин і неналежне виконання службових обов’язків».

Сам редактор, заслужений журналіст України Віктор Качула каже, що чиновники з уряду натякали: на шпальтах видання «занадто багато Президента та патріотичної тематики».

За його словами, він також не погодився з вимогою керівництва державного видавництва про радикальне скорочення трудового колективу редакції.

Віктор Качула повідомив, що через проблеми з фінансуванням із державного бюджету газета заборгувала за друк 65 тисяч гривень і за оренду приміщення 25 тисяч гривень.

Чи виживе українська газета в українському Криму

Протягом року громадськість Криму неодноразово протестувала проти неналежного фінансування Міністерством культури і туризму України єдиної на півострові українськомовної газети.

Громадська наглядова рада «Кримської світлиці» закликала Президента і Прем’єр-міністра України втрутитися в конфліктну ситуацію, а міністра культури і туризму – скасувати згаданий наказ і провести службове розслідування щодо намірів керівництва Державного журнально-газетного видавництва довести до банкрутства єдине в Криму українськомовне видання.

Громадсько-політична і літературна газета «Кримська світлиця» виходить у Сімферополі з 30 грудня 1992 року. Останні два роки співзасновником видання стало Міністерство культури і туризму України. Газета виходить щотижня на 24 сторінках накладом близько 3 тисяч примірників. Колектив газети також видає дитячий щомісячник «Джерельце».

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1917236.html