Я, як патріот України, дуже стурбований становищем, у яке потрапив Народний Рух України

Голові Народного Руху України
Борису Тарасюку

Пане Тарасюк!

Пише Вам пенсіонер з м. Сімферополя. Я, як патріот України, дуже стурбований становищем, у яке потрапив Народний Рух України, який колись з покійним В’ячеславом Чорноволом зробив Україну самостійною державою.

Справа в тім, що Ю. Тимошенко, готуючись до президентських виборів, добивалась, щоб Верховна Рада України наклала заборону на критику уряду в пресі. Але коли її не підтримали, вона вирішила ввести цензуру на ЗМІ, які від неї залежали.

В Криму виходила україномовна газета «Кримська світлиця», головним редактором якої був Качула Віктор Володимирович. Це була незалежна газета, її читачі поміщали свої критичні статті на президента, уряд, тобто, не знали ніякої цензури. Але треба відмітити, що цю газету хотіли зробити кишеньковою ще з 2002 року, коли перестали її фінансувати з Києва. І в цей час тодішній голова ВР Криму Борис Дейч запропонував В. Качулі перейти на кримський бюджет, тобто, під їхнє управління.

Але Качула відмовився бути кишеньковим. Газета, яка виходила на 24 шпальтах, скоротилася до 8 шпальт. Багато працівників пішли з редакції, але ті, що залишилися, робили все, щоб газета виходила. Качула виконував обов’язки головного редактора, кореспондента, комп’ютерного верстальника. Дуже тривалий час «Світлиця» виходила з чорною полосою на першій сторінці, тобто, подавала такий сигнал SOS. Газету підтримували пенсіонери, дрібні підприємці, вносили, хто скільки міг. І газета виходила вчасно, без єдиного зриву.

Дуже великі надії були на помаранчевих. Але коли після виборів приїхала до Криму прем’єр Тимошенко і редактор звернувся до неї по допомогу, вона відповіла «я не бачу проблем для українців в Криму». Потім Єхануров на цьому посту заявив «переходите на хозрасчет».

А українці в Криму – як прибульці з іншої планети. Заговори по-українськи, тут же тебе обізвуть націоналістом, бандерою, фашистом. Тому наша порадниця і захисниця «Кримська світлиця» була нам як промінь світла в темному царстві! І тільки завдяки наполегливості Качули три роки тому вдалося, нарешті, заручитися підтримкою держави і зареєструвати газету з Міністерством культури. Після чого «Світлиця» стала нормально функціонувати, набирати колектив, випускати додатки.

Але коли Ю. Тимошенко перейшла на тотальну підготовку до президентських виборів, це було під кінець літа 2008 року, коли вона відкрито пішла на політичний «шлюб» з Януковичем, в газеті з’явилися критичні статті про це. Я відібрав дві статті і висилаю Вам разом з цим листом. Зрозуміло, що команді Тимошенко це не сподобалось, і 2009 рік почався для газети з великих труднощів. В міністерстві культури був змінений куратор, який займався видавництвом. Він постійно давив на газету. А перед самим стартом президентських виборів вирішили нанести остаточний удар: 28 грудня 2009 р. прийшла з Києва догана Качулі, а 29 грудня – наказ на його звільнення. А оскільки звільнення було грубе і без підстав, то йому пропонували написати заяву за власним бажанням. Качула відмовився, подав до суду про відновлення на роботі, його трудова книжка до цих пір в Києві, а на його самого почали тиснути судами і прокуратурою.

В даний час головним редактором «Кримської світлиці» є Ваш рухівець пан Пілунський, який одночасно є депутатом Верховної Ради Криму. І от коли я після виборів подзвонив йому і сказав, що хочу написати статтю про післявиборчу ситуацію в Україні, як робив це не раз раніше ще за попереднього редактора, пан Пілунський заявив, що, мовляв, пиши, але чи пропустить цензура у Києві... Ю. Тимошенко, до речі, на той час ще була прем’єром.

Отакий прийшов у нашу «Кримську світлицю» редактор, але не про те зараз мова. Більшу частину нашої розмови, аж поки я не кинув слухавку, він присвятив тому, що спочатку почав вихваляти себе, що він єдиний в парламенті Криму розмовляє українською мовою і т. п. Потім почав клясти і поливати брудом свого неправедно звільненого попередника – Віктора Качулу, який нібито займався в редакції всякими махінаціями, був оформлений на трьох посадах і скрізь отримував величезні зарплати, розвів корупцію і сімейність, що за ним тюрма плаче – просто гидко тепер все те згадувати, тому й кинув тоді слухавку.

І от нещодавно я довідався, що відбулась серйозна перевірка у В. Качули (навіть дві, бо була на чиюсь вимогу ще й додаткова), і прокуратура, яка його, давно звільненого і тепер безробітного, цілий місяць «трусила», відмовила у відкритті проти Качули кримінальної справи, бо не знайшла в його діях, коли він усе робив для того, щоб виходила і «Кримська світлиця», і дитячий додаток «Джерельце», і студентське «Будьмо!», ніякого складу злочину.

Коли я поцікавився, чиїх це рук була справа з прокуратурою, з чиєї «подачі» так наполегливо перевіряли колишнього редактора, то довідався, що до цього приклав руку депутат В’ячеслав Коваль, Ваш заступник по партії. Він разом з київським начальником Качули по видавництву Сатаренком написав у Генпрокуратуру листа, щоб зробити з колишнього багатолітнього редактора нашої газети злочинця!

Так от, пане Тарасюк, якщо Ви порядна людина і патріот України, Ви повинні зберегти честь Народного Руху України, щоб він залишився в історії України, як її творець. Для цього Вам потрібно зібрати Ваших партійців, зачитати цього мого листа, ті кляузи, що їх написали в прокуратуру Сатаренко і Ваш заступник Коваль, а потім підтримував Пілунський, і в кінці зачитати рішення прокуратури, що Качула ні в чому не винуватий. І прийняти рішення про Ваших рухівців Пілунського і Коваля. Якщо Ви цього не зробите, то доля РУХУ буде така ж, як і СДПУ (о) і Соцпартії після ганебних дій їх лідерів Медведчука і Мороза. Причому, я вимагаю, щоб зробили Ви це публічно, тому й звертаюся до Вас з відкритим листом, щоб знала про це вся Україна, яка завжди чула про «Кримську світлицю» тільки хороше, і якій перед виборами, що будуть осінню, треба знову якось об’єднуватися, але ж не довкола брехні і бруду, що, на жаль, проникли і у Ваші ряди.

«Кримській світлиці», яка виходила за редактора В. Качули, люди довіряли і вона могла об’єднати кращі українські патріотичні сили, але чи підуть тепер ці люди за тими рухівцями, що такими своїми діями сплюндрували їхню газету і кинули тінь на редактора, який стільки для цієї газети зробив, – це тепер залежить тільки від Вас.

Поки що з повагою,
Іван Лук’янович Лавтар, пенсіонер.

м. Сімферополь.